Відкрити головне меню

Гарлоу Шеплі

(Перенаправлено з Харлоу Шеплі)

Харлоу Шеплі (англ. Harlow Shapley; 2 листопада 1885(18851102) — 20 жовтня 1972) — американський астроном, член Національної АН США (1924)[6].

Гарлоу Шеплі
англ. Harlow Shapley
HarlowShapely-crop.jpeg
Народився 2 листопада 1885(1885-11-02)[1][2][…]
Нашвілл, США[4]
Помер 20 жовтня 1972(1972-10-20)[4][1][…] (86 років)
Боулдер, Колорадо, США
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність астроном
Alma mater Принстонський університет і Міссурійський університет[d]
Сфера інтересів астрономія
Заклад Гарвардський університет і Гарвардська обсерваторія
Аспіранти, докторанти Сесілія Пейн-Гапошкіна, Карл Кінан Сейферт і James Cuffey[d]
Член Шведська королівська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Американське астрономічне товариство[5], Американська асоціація сприяння розвитку науки[5] і Національна академія наук США
У шлюбі з Martha Betz Shapley[d]
Діти Mildred Shapley Matthews[d], Willis H. Shapley[d], Alan Horace Shapley[d], Ллойд Ставелл Шеплі і Carl Betz Shapley[d]
Нагороди

Гарлоу Шеплі у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився у Нашвіллі (штат Міссурі). 1911 року закінчив Міссурійський університет, продовжував освіту під керівництвом Генрі Норріса Расселла в Принстонському університеті. У 1914—1921 працював в обсерваторії Маунт-Вілсон, у 1921—1952 — директор Гарвардської обсерваторії, в 1921—1956 — професор астрономії Гарвардського університету[7].

Основні наукові роботи присвячені вивченню будови Галактики, змінних зір у нашій та інших галактиках. Відкрив і вивчив велику кількість змінних зір у кулястих скупченнях. Першим широко застосував метод визначення відстаней за цефеїдами, заснований на відкритій 1908 року Генрієттою Свон Лівітт залежності період—світність для цих зір. Знайшов статистичним шляхом нуль-пункт цієї залежності та з її допомогою оцінив відстані до найближчих кулястих скупчень; потім, послідовно використовуючи інші критерії, визначив відстані (порядку сотень тисяч світлових років) до дальших скупчень. Тим самим вперше була встановлена шкала космічних відстаней у Галактиці. Ґрунтуючись на особливостях отриманого ним просторового розподілу кулястих скупчень, запропонував модель Галактики, згідно з якою зорі і туманності утворюють пласку лінзоподібну систему діаметром 300 000 світлових років і товщиною 30 000 світлових років з центром, розташованим у напрямку сузір'я Стрільця, а кулясті скупчення утворюють майже кулясту концентричну з нею систему такої ж протяжності в площині Чумацького Шляху. Сонце за моделлю Шеплі розташоване на відстані 50 000 світлових років від центру Галактики. Відкриття Шеплі революціонізувало уявлення про Галактику і про місце в ній Сонячної системи. Надалі шкала галактичних відстаней була переглянута, але загальна схема будови Галактики підтверджена. У дискусії про природу спіральних туманностей, що розгорнулася на початку 1920-х років, стояв на помилковій точці зору, відстоюючи їхню належність до нашої Галактики. Згодом став одним з активних дослідників галактик. Склав спільно з А. Еймз каталог яскравих галактик, відкрив дві перші карликові галактикисузір'ях Скульптора і Печі). Детально вивчав змінні зорі в Магелланових Хмарах. Велику роль зіграв Шеплі в розвитку Гарвардської обсерваторії, яка за роки його керівництва перетворилася на найбільший центр досліджень змінних зір[7].

В останні роки життя активно займався науково-популяризаторською діяльністю. На російську мову перекладені його книги «Від атомів до Чумацьких Шляхів» (1934), «Галактики» (1947), «Зірки і люди» (1962)[7].

Почесний член багатьох академій наук і наукових товариств, президент Американської академії мистецтв і наук (1939—1944), президент Американської асоціації сприяння розвитку науки (1947)[7].

Медалі багатьох наукових товариств та громадських організацій[7]. Лауреат премію Румфорда Американської академії мистецтв і наук (1933).

ДжерелаРедагувати

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. Універсальна ЕнциклопедіяEncyclopædia Britannica.
  4. а б Шепли Харлоу // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. а б NNDB — 2002.
  6. ШЕПЛІ Харлоу // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 533. — ISBN 966-613-263-X.
  7. а б в г д Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Шепли Харлоу. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка. (рос.)