Вікіпедія

Харко Петро Вікентийович

Петро Вікентійович Харко (Харько[1]) (30 листопада 1871, Конотоп — ??? після 1917) — російський архітектор, дизайнер, реставратор, один з майстрів московського модерну.[2]

Харко Петро Вікентийович
Народження30 листопада 1871(1871-11-30)
Смертьневідомо
Країна
(підданство)		 Російська імперія
НавчанняМосковське училище живопису, скульптури та зодчества
Діяльністьархітектор, реставратор
CMNS: Харко Петро Вікентийович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Харко.

Біографія

ред.

У 1890 році П. Харко вступив до Московського училища живопису, ліплення і зодчества, яке закінчив у 1898 році зі званням некласного художника архітектури.

Архітектор працював переважно в стилі модерн. Співпрацював з художником-реставратором Ф. К. Макаровим. У 1904 році спроектував церкву з дзвіницею на цвинтарі села Гвоздіно поблизу Орєхова-Зуєва.[2]

Потомствений почесний громадянин. Мешкав у власному будинку на розі Великого і Малого Козихінських провулків.

За припущенням мистецтвознавця Марії Нащокіної, зодчий пережив Жовтневий переворот, адже в родині його родичів у Підмосков'ї зберігаються спроектовані П. К. Харко спеціально для своєї квартири меблі.[2]

Споруди

ред.
 
Москва, Вадковський провулок, 7/37, Посольство Святого Престолу
  • Корпуси чайоразвесочної фабрики «Торгово-промислове товариство наступник Олексія Губкіна А. Кузнєцов і К», за участю С. М. Жарова (1901, Москва, Нижня Сиромятнічеська вулиця, 11 стр. 1)[3][Комм 1];
  • Ремонт і реставрація окремих приміщень головного садибного будинку князів Юсупових (1901, Архангельське);
  • Особняк І. А. Калініна (1902, Москва, Бакунінська вулиця, 4);
  • Церква Покрови Пресвятої Богородиці Карінкінської старообрядницької громади (1902, Москва, Великий Факельний провулок, 18, стр. 1, у дворі)[4];
  • Особняк А. М. Бабушкіна (1902, Москва, Садовницька вулиця, 61);
  • Каплиця Микити Великомученика в Гвоздня (1904, 1 км на південь від д. Чьолохово Єгор'євського району Московської області), зламана в 1930-х роках; відновлена в 2003 році[5];
  • Особняк А. В. Маркіна (1905, Москва, Вадковський провулок, 7/37 — Тихвинська вулиця, 37/7);
  • Прибутковий будинок (1906, Москва, провулок Васнєцова, 14);
  • Прибутковий будинок (1906, Москва, Старопіменовський провулок, 8);
  • Прибутковий будинок (1906, Москва, Міщанська вулиця, 9/14);
  • Каплиця при Московських Скотопромислової і м'ясної біржах (бойнях) (1906, Москва, Сибірський проїзд, 2), не збереглася[6];
  • Прибутковий будинок В. Н. Суботіна (1907, Москва, Малий Козихінський провулок, 8);
  • Павільйон Товариства акліматизації тварин і рослин (1908, Москва, Конюшківська вулиця, 31);
  • Дзвіниця і ворота церкви Покрова Пресвятої Богородиці Каринкінської старообрядницької громади (1909, Москва, Великий Факельний провулок, 18);
  • Ремонтні роботи в московському будинку князів Юсупових (1900-ті, Москва, Великий Харитонєвський провулок, 21);
  • Перебудова і зміна фасаду будинку А. А. Оттен (1900-ті, Москва, Леонтіївський провулок, 20);
  • Прибутковий будинок С. К. Богоявленського (1911, Москва, Фурмановий провулок, 10, права частина);
  • Каплиця Серафима Саровського при подвір'ї Троїцького Серафимо-івеєвського монастиря (1911—1912, Москва, проспект Миру, 20, корп. 2), перебудована[7];
  • Прибутковий будинок С. І. Пузенкова (1912, Москва, Малий Козихінський провулок, 10, у дворі);
  • Прибутковий будинок (1913, Москва, Перший Неопалимовський провулок, 16);
  • Прибутковий будинок (1917, Москва, Бакунінська вулиця, 6 стр. 1).

Коментарі

ред.
  1. ↑ Тут і далі проекти та споруди дані по М. В. Нащокін, з необхідними доповненнями та уточненнями.

Примітки

ред.
  1. ↑ {{{Заголовок}}}.
  2. ↑ а б в Нащокина, 2005, с. 427.
  3. ↑ Реестр памятников истории и культуры. Официальный сайт «Москомнаследия». Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 20 грудня 2009.
  4. ↑ Церковь Покрова Пресвятой Богородицы Каринкинской старообрядческой общины. Храмы России. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  5. ↑ Часовня Никиты Великомученика в Гвоздне. Храмы России. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  6. ↑ Часовня при Московских скотопромышленной и мясной биржах. Храмы России. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
  7. ↑ Часовня Серафима Саровского при подворье Троицкого Серафимо-Дивеевского монастыря. Храмы России. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 19 березня 2013.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Харко_Петро_Вікентийович&oldid=40899798