Ханжонкове
Ханжонкове — колишнє селище на території Совєтського району м. Макіївка (Донецька область), що збереглось у вигляді топонімів.
Історія ред.
19 березня 1939 року на шахті № 13-біс тресту «Совєтскуголь» стався вибух. Загинуло 95 шахтарів. Слідство звинуватило у диверсії 10 співробітників тресту та шахти: начальник технічного відділу тресту Михайло Васильчиков, головний інженер тресту Олександр Жиров, головний механік тресту Іван Примаков, заступник завідувача шахти Олександр Ілліних, заступник головного інженера шахти Кузьма Мірошниченко, начальник вентиляції шахти Павло Ясєнєв, головний механік шахти Василь Іванов, начальник дільниці шахти Федір Піддубний, а також Семен Михайленко та доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри збагачення корисних копалин Донецького індустріального інституту Еммануїл Меллер[1].
В роки Великого терору понад 200 мешканців та уродженців Ханженкового були піддані репресіям[2]
В роки Другої світової війни до лав Червоної армії було призвано та загинули з різних причин близько 250 осіб.
Втрата статусу окремого населеного пункту ред.
Станом на 1947 рік Ханжонкове було окремим селищем у складі м. Макіївка[3].
Станом на 1974 рік у Макіївці існує Совєтський район у складі 4 селищних (Нижньокринська, Грузько-Зорянська, Пролетарська та Криничанська) та 1 сільської (Вєрхньокринська) рад. Ханжонкове як окремий населений пункт уже не значиться[4]. Таким чином, Ханжонкове втратило статус окремого населеного пункту між 1947 та 1974 роками.
Населення ред.
Перепис 1926 року ред.
За переписом 1926 року у Ханженково проживало 2129 осіб.
Розподіл населення за етнічною приналежністю:
- Росіяни — 1182
- Українці — 752
- Татари — 49
- Вірмени — 34
- Німці — 22
- Білоруси — 15
- Поляки — 12
- Євреї — 7
- Греки — 1
Розподіл населення за рідною мовою
- Російська — 1510
- Українська — 457
- Вірменська — 53
- Татарська — 47
- Німецька — 28
- Польська — 9
- Їдиш — 3
- Білоруська — 3
- Грецька — 1[5]
Кладовища ред.
Продовжують діяти два кладовища: Татарське та Собачовка.
Культові споруди ред.
Православна культова споруда у Ханженкове зʼявилася у 1901—1904 роках. Молитовний дім переобладнали із житлового будинку. Освячений на честь святителя та чудотворця Миколая. Будівлю храму знищили у 1950-х роках[6].
Метричні книги зберігали у Державному архіві Донецької області (фонди 406, 408).
Заклади освіти ред.
З 1894 року діяла церковно-парафіяльна школа, заснована священиком Андрієм Івановим[6].
Визначні місця ред.
- Могила кавалера Ордену Червоної зірки, молодшого сержанта радянської армії Фердината Хадєєва (13.10.1964 — 15.02.1985, Карамугуль, Афганістан) — татарське кладовище[7].
- Братська могила 100 невідомих вояків Червоної армії[8] — кладовищі Собачівка. Могила облаштована памʼятником у 1965 р. у типовому радянському стилі з відповідними пропагандистськими написами.
- Братська могила 9 невідомих вояків Червоної армії[9] — парк поблизу Будинку культури (вулиця Гаврилова, 4).
Примітки ред.
- ↑ https://www.alexanderyakovlev.org/almanah/inside/almanah-doc/58682
- ↑ Національний банк репресованих www.reabit.org.ua/index.php?ALIAS=nbr&st=3&ss=ханжонкове
- ↑ Довідник «Українська РСР: адміністративно-територіальний поділ», 1947, С. 474
- ↑ Довідник «Українська РСР: адміністративно-територіальний поділ», 1974, С. 99
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года. – Том ХІІІ: Украинская Социалистическая Советская Республика. Степной подрайон. Днепропетровский подрайон. Горнопромышленный подрайон: народность, родной язык, возраст, грамотность / Центральное статистическое управление СССР, Отдел переписи. – М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1929. – С. 416-417.
- ↑ а б https://www.shukach.com/ru/node/11142
- ↑ https://obd-memorial.ru/html/info.htm?id=83781602
- ↑ https://obd-memorial.ru/html/info.htm?id=83781728&p=3
- ↑ https://obd-memorial.ru/html/info.htm?id=83781810&p=3