Хабігандж
Хабігандж — газове родовище на північному сході Бангладеш.
| Хабігандж | |
| Тип | газове родовище |
|---|---|
| Країна |
 Бангладеш |
Характеристика ред.
Родовище відноситься до північно-східного завершення Бенгальського нафтогазоносного басейну, відомого також як басейн Сурма (останній пов'язаний із западиною Сурма, товщина осадкових порід у якій досягає 20 км[1]). Поклади вуглеводнів відносяться до групи формацій Сурма, котра сформувалась у міоцені — пліоцені в умовах чередування дельти із домінуючими припливами та мілководного моря.[2][3] На Хабіганджі виявлено дві продуктивні зони, які залягають на глибинах від 1397 до 3014 метрів.[4]
Газ родовища містить в основному метан (97,7 %), а також етан (1,5 %), проте у ньому практично відсутні більш важкі вуглеводні. Невуглеводневі компоненти (азот, двоокис вуглецю) становлять 0,8 %.
Родовище відкрили у 1963 році. Станом на 2019 рік на Хабіганджі пробурили 11 свердловин, 8 з яких знаходились у експлуатації. При цьому видобувні запаси (категорії 2Р — доведені та ймовірні) оцінювались у 75 млрд м3, з яких 71 млрд м3 вже був вилучений. Втім, родовище продовжувало знаходитись у розробці і в 2019-му середньодобовий видобуток тут становив 5,3 млн м3 газу та 16 барелів конденсату.[5]
Розробка родовища почалась у 1968 році[6], при цьому першим споживачем блакитного палива стала ТЕС Шахджибазар, до якої проклали трубопровід довжиною лише 2,5 км та діаметром 200 мм, що призначався для транспортування 1 млн м3 на добу.[7] В другій половині 1970-х ресурс з Хабіганджу подали до чайних плантацій долини Laskerpore (втім, ц споживачі потребували на порядок менше газу — 28 тисяч м3 на добу).[8] А в 1981-му став до ладу трубопровід до Ашуганджу, що мав транспортувати 3,4 млн м3 на добу.[9]
Примітки ред.
- ↑ Geothermal Potential in Bangladesh - Results from Investigations of Abandoned Deep Wells Debendra K. Guha 1 , Herbert Henkel 2 , Badrul Imam (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 грудня 2021. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Facies characterization of the Surma Group (Miocene) sediments from Jalalabad Gas Field, Sylhet Trough, Bangladesh: study from cores and wireline logs. Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Depositional facies of the subsurface Neogene Surma Group in the Sylhet Trough of the Bengal Basin, Bangladesh: Record of tidal sedimentation. Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Gas, Natural - Banglapedia. en.banglapedia.org (англ.). Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Petrobangla annual report (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2021. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Overseas Business Reports (англ.). 1970. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Document of The World Bank ~~~ y FOR OFFICIAL USE ONLY Report No. 2956-BD. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Minerals Yearbook (англ.). The Bureau. 1976. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Mines, United States Bureau of (1981). Minerals Yearbook (англ.). Bureau of Mines. Архів оригіналу за 1 січня 2022. Процитовано 1 січня 2022.