Функційна електрична схема
Функці́йна (функціональна) електри́чна схе́ма — це найзагальніша електрична схема за рівнем абстрагування і зазвичай показує лише функційні зв'язки між складовими частинами даного об'єкта, що розкривають його суть і дають уявлення про функції об'єкту, зображеного на даному кресленику.
Основні поняття та визначення ред.
До функційних частин виробу відносяться[1]:
- Елемент схеми — складова частина схеми, що виконує визначену функцію у виробі (устаткуванні) і не може бути розділеною на частини, що мали б самостійне значення і власні умовні графічні позначення.
- Пристрій — сукупність елементів що утворюють єдину конструкцію.
- Функційна група — сукупність елементів, що виконують у виробі певну функцію і не об'єднаних у єдину конструкцію.
Функційне коло — сукупність елементів, функційних груп і пристроїв (або сукупність функційних частин) з лініями взаємозв'язку, що утворюють канал чи тракт певного призначення
Вимоги до оформлення ред.
Окремі стандарти на зображення умовних графічних позначень для функційних електричних схем відсутні. Діють лише загальні вимоги до оформлення конструкторської чи технологічної документації та ГОСТ 2.702-2011[1], що регламентує правила виконання електричних схем і позначаються функційні електричні схеми у шифрі основного напису символами Э2[2].
Функціональна схема відображає процеси, що відбуваються в окремих функціональних колах виробу чи у виробі в цілому. Ця схема в порівнянні зі структурною детальніше розкриває функції окремих елементів чи пристроїв.
На схемі зображують всі функціональні частини виробу та основні зв'язки між ними.
Функціональні частини на схемі зображують у вигляді умовних графічних познак (УГП) згідно з чинними державними стандартами. Дозволяється окремі функціональні частини, на яких немає УГП, зображувати у вигляді прямокутників, а також розкривати до рівня принципових схем.
Дозволяється об'єднувати функціональні частини в функціональні групи, які виділяють на схемі штрих-пунктирними лініями. Кожній виділеній групі присвоюють найменування або умовне позначення.
На функційній електричній схемі повинно бути вказано[1]:
- для кожної функційної групи — позначення, що присвоєне їй на принциповій схемі, і (або) її найменування; якщо функційна група зображена у вигляді УГП, то її найменування не вказують;
- Для кожного пристрою, зображеного у вигляді прямокутник, — позиційне позначення, що присвоєне йому на принциповій схемі (основний конструкторський документ, стандарт, технічні умови), на підставі якого цей пристрій застосовано;
- для кожного пристрою, зображеного у виді УГП, — позиційне позначення, присвоєне йому на принциповій схемі, його тип і (або) позначення документа;
- для кожного елемента — позиційне позначення, присвоєне йому на принциповій схемі, і (або) його тип.
Якщо функціональна схема використовується разом з принциповою, то позиційне позначення елементів та функціональних частин на цих документах повинні бути однаковими. Перелік елементів в цьому випадку для функціональної схеми не розробляють, оскільки користуються даними принципової схеми.
Якщо функціональна схема розробляється окремо (без принципової), то позиційне позначення елементів і функціональних частин вказують за загальними правилами і розробляють перелік елементів.
На функціональних схемах рекомендується вказувати поряд з графічним позначенням чи на вільному полі схеми технічні характеристики функціональних частин, діаграми, параметри сигналів тощо.