Відкрити головне меню
Робота, виконана в техніці фриволіте з використанням бісеру.

Фриволітé (від фр. frivolité — «легковажність», «фривольність»)[1] — техніка плетіння ручного мережива з використанням спеціальних інструментів (коклюшок, човників, голок). Його також називають вузликовим мереживом, оскільки воно складається з вузлів і піко, які формують основні елементи фриволіте — кільця та дуги.

Мереживо фриволіте використовувалось для обробки верхнього одягу, манжетів, завіс, портьєр, серветок, скатертин, тощо. Зараз воно також використовується для виготовлення прикрас: сережок, браслетів, кольє, рукавичок, масок та інших декоративних елементів.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Фриволіте прийшло в Європу від народів Сходу в XV столітті, де воно називалось «макук», що в перекладі з арабської означає «човник». Назва походить від інструмента, за допомогою якого створюється мереживо. Деякі вчені вважають, що човникове мереживо було відоме вже у давньому Єгипті та Китаї.

В середньовіччі фриволіте поширюється в Італії та Франції, а потім і по всій Європі. В моду входить одяг, прикрашений мереживними комірцями, жабо, манжетами, також мереживом декорують спідниці, фартухи, капелюшки та інше.

Популярність фриволіте в європейських країнах зростає — регулярно видаються журнали та книги, присвячені цій техніці, розробляються нові мотиви[2], техніки плетіння, організовуються клуби і виставки.

Інструменти та матеріалиРедагувати

  • Човники. Це основний інструмент для плетіння мережива фриволіте. Човники бувають різних форм, розмірів і конструкцій, для різної товщини ниток та складності виконання візерунків. Їх виготовляють з різноманітних матеріалів, таких як дерево, пластик, скло, метал. Залежно від потреб можна обирати від саморобних картонних до вишуканих човників з слонової кістки, оздоблених малюнками або різьбою.
 
Приклад човника для фриволіте.
  • Гачки для в'язання. Вони придадуться для з'єднування елементів між собою. Розмір гачка залежить від товщини нитки. Для тонких використовують гачки № 0.5-0.7, для товстіших — № 1, 1.5, 2.1.
  • Голка. Потрібна для того, щоб розпускати деталі і розв'язувати вузлики при помилках.
  • Ножиці.
  • Нитки. Для фриволіте підходять різні по складу і товщині нитки: бавовна, льон, шерсть, шовк і т. д. Важливо щоб нитка була міцною, добре скрученою та гладкою (для легкого ковзання при затягуванні елементів). Початківцям варто використовувати товсті бавовняні нитки, оскільки на них простіше виявляти і виправляти помилки. Більш досвідчені рукодільниці працюють з тоншими нитками. Найвищою майстерністю вважаються роботи з надтонких золотих і срібних ниток.
  • Фурнітура. Додатково для декорування використовують бісер, намистини, металеві каркаси. Для виготовлення прикрас також знадобляться застібки, швензи[3], кільця тощо.

Техніка виконанняРедагувати

Елементи фриволітеРедагувати

Елементи в техніці фриволіте складаються з комбінацій подвійних вузлів та піко, які можуть виступати як декоративними так і з'єднувальними елементами.

Назва Опис Вигляд
Кільце Основний елемент фріволіте.

Виконуються за допомогою одного човника.

Дуга Один з основних елементів.

Зазвичай виконується двома човниками,
проте можливе плетіння одним.

Півкільце Різновид кільця (ширина між кінцями дуги рівна діаметру кільця).

Використовується для обробки мереживом країв виробу. Виконується одним човником.

Файл:Пів
Комбіноване кільце Ззовні майже не відрізняється від звичайного кільця, але початок і кінець знаходяться з різних сторін.

Виконується двома човниками.

Файл:Комбіноване
Трилисник Елемент, що складається з трьох послідовних кілець, з'єднаних між собою.

Виконується одним човником.

 
Кільце в кільці Складається з внутрішнього і зовнішнього кілець, з'єднаних між собою. Надає мереживу рельєфності.

Виконується одним човником.

Дуга-кільце Дуга, замкнута навколо кільця меншого діаметра.

Основна відмінність від кільця в кільці — можливість робити кільця на зовнішній дузі. Виконується двома човниками.

Піко Жозефіни Декоративний елемент, який складається з 5-7 прямих

вузлів, замкнутих в кільце. Виконується одним човником.

Позначення на схемахРедагувати

Є два основних різновиди схем для цієї техніки:

  • Зображення. На зображенні відразу видно якої приблизно форми набуде готовий виріб. Для пояснення почерговості елементи нумерують у порядку виконання. Також на схемі для кожного елемента вказують кількість подвійних вузлів між піко.
  • Текстовий опис. В такому випадку кожен елемент описується окремо за допомогою спеціальних позначень. Для опису елемента потрібно вказати:
    1. Порядковий номер (в якій послідовності виконується елемент)
    2. Тип елемента (дуга, кільце, комбіноване кільце і т. д.)
    3. Послідовність компонентів — вузлів і піко. Вузли позначаються числом, що вказує на їх кількість, піко позначаються літерою «п».

Часто для кращого розуміння схеми використовують і зображення, і текстовий опис.

ПриміткиРедагувати

  1. Фриволите // Исторический словарь галлицизмов русского языка. — М.: Словарное издательство ЭТС http://www.ets.ru/pg/r/dict/gall_dict.htm. Николай Иванович Епишкин epishkinni@mail.ru. 2010.
  2. Мотив — невеликий візерунок, що може використовуватись самостійно, або як повторюваний елемент композиції
  3. Швенза — основа для сережок.


ДжерелаРедагувати