Френкі Меннінг (26 травня 1914 — 27 квітня 2009)[1] — американський ліндіхопер, хореограф і джазовий танцівник. Вважається одним із батьків сучасного лінді-хопу. За роль у відродженні та розповсюдженні свінгової культури у 1990-ті та 2000-ні отримав титул «посол лінді-хопу»

Френкі Меннінг
Frankie Manning
Зображення
Інші імена Френк Меннінг
"Маскл Хед" Меннінг
Народився 26 травня 1914(1914-05-26)
Джексонвілл, Флорида, США
Помер 27 квітня 2009(2009-04-27) (94 роки)
Манхеттен, Нью-Йорк, США
  • пневмонія
  • Поховання Вудлон
    Національність афроамериканець
    Громадянство США
    Діяльність свінговий танцівник
    Заклад Поштова служба США
    Діти Чезз Янг Меріон Меннінг Френкі Меннінг Дж.
    IMDb nm0543278
    Нагороди та премії
    Премія Тоні за найкращу хореографію

    CMNS: Френкі Меннінг у Вікісховищі

    БіографіяРедагувати

    Меннінг народився у Джексонвіллі, Флориді, у 1914 році. У трирічному віці з матір'ю переїжджає до афроамериканського кварталу Нью-Йорка Гарлему. Під впливом матері, що професійно танцювала, Френкі починає займатися танцями на вечірніх курсах у Renaissance Ballroom. Став дорослішим, Менніг починає відвідувати Савой, що був Меккою для ліндіхоперів того часу. Часто відвідуючи Савой у 1930-х, стає одним з найкращих танцюристів клубу та постійним резидентом т.з. «Kat's Corner», частини танцювального залу, де постійно проходили виступи та змагання. Саме у таких змаганнях у 1935 році, Френкі та його партнерка Фріда Вошингтон виконали перший в історії парний трюк (анг. aerial), танцюючи проти найкращої пари того часу — Джорджа «Шоті» Сноудена і Біг Бі. Трюк, що вони виконали, називається «back to back roll», для його виконання Меннінг попрохав Чіка Вебба виконати пісню «Down South Camp Meeting», котру Френкі чув того вечора раніше і яка, на його думку, ідеально пасувала виконанню такого потужного руху. Трюк був виконаний бездоганно, точно в музику, під бурхливі овації аудиторії у 2000 чоловік. Змагання завершились перемогою Френкі та Фріди, і приходом «другого покоління» ліндіхоперів.[2]

    Кар'єраРедагувати

    У 1935 Герберт Вайт збирає найкращих ліндіхоперів Савою у професійний танцювальний гурт, що згодом назветься Whitey's Lindy Hoppers. Меннінг створює перші танцювальні зв'язки для гурту і фактично працює хореографом групи. Whitey's Lindy Hoppers дуже багато подорожують та знімаються у кількох кінострічках. Основною партнеркою Меннінга у той час є Норма Міллер, хто зараз відома як «королева свінгу». Whitey's Lindy Hoppers розпалась під час Другої світової війни, коли багато танцюристів були призванні в армію. Після війни, у 1947, Меннінг створив невеликий танцювальний гурт Congaroos, з яким продовжив виступати та зніматися у кіно. У 1955 Congaroos розпалась і Меннінг пішов з шоу-бізнесу, почавши працювати у пошті США. Тільки 30 років по тому Френкі почав свою другу танцювальну кар'єру подорожуючи світом як відомий інструктор і натхненник.[3]

    Лінді-ХопРедагувати

    У 1982 Аль Міннс, колишній член Whitey's Lindy Hoppers, почав викладати лінді-хоп у танцювальному центрі Сандри Камерон, створивши нове покоління ліндіхоперів. Перед самою смертю у 1985, він розповів учням про Меннінга, ще одного учасника Whitey's Lindy Hoppers, хто також жив у Нью-Йорку.

    В 1986, танцівники Ерін Стівенс та Стівен Мітчелл зв'язались з Френкі та попрохали навчити їх танцювати лінді-хоп. Спочатку Меннінга відмовлявся, перед тим як згодився зустрітися з ними — він був дуже скептично налаштований щодо інтересу молодого покоління у свінгу чи лінді. Однак, Мітчелл і Стівенс переконали його, і, повернувшись через деякий час до Каліфорнії, допомоги розповсюдженню лінді-хопу на західному узбережжі та інших частинах США. Таким чином, почалося відродження свінгу. Того року шведський активіст Леннарт Вестерлунд зв'язався з Меннінгом та запросив його до Швеції, попрацювати з місцевим танцювальним гуртом The Rhythm Hot Shots. Меннінг поїхав у Швецію в 1987 і після цього з 1989 приїжджав кожного року, щоб навчати лінді-хопу у найбільшому свінговому таборі Європи Herräng.

    Останні рокиРедагувати

    Після початку відродження свінгу та лінді-хопу наприкінці 1980-х, Меннінг, іноді з Нормою Міллер, багато мандрує, навчаючи лінді-хопу по всьому світу. Іноді, танцювальні класи приводили його у місця, де він не був протягом десятиріч. Наприклад, Френкі вперше відвідав Мельбурн у 1939 році для виступу у Princess Theatre. Його друге відвідування цього міста відбулось 63 роки по тому у 2002 році за запрошенням місцевої спільноти «Melbourne's Swing Patrol».

    У 75 років, Меннінг стає одним з хореографів бродвейського мюзиклу Black and Blue, за який він отримав нагороду Тони у 1989. У 2000 отримує нагороду від Національного фонду мистецтв за розвиток американських традицій.[4]

    У травні 2007 виходить його автобіографія Frankie Manning: Ambassador of Lindy Hop, написана у співавторстві з Синтією Міллман, видана Temple University Press. Вона містить низку історій про народження лінді-хопу, виступи Френкі Менніга у складі Whitey's Lindy Hoppers, його згадки про Другу світову війну та його післявоєнний танцювальний гурт Congaroos. Також у книжці описано його участь та враження від відродження свінгу у 1980, та наступні два десятиріччя.[2]

    В останні роки щорічні святкування дня народження Меннінга збирали разом танцюристів з усього світу. Його 80-річчя, в 1994 році, тривала 4 дні у Нью-Йорку, його 85-річний ювілей завершився аншлагом на вечірці у нью-йоркському Roseland Ballroom, де пара його танцювального взуття були поміщені у вітрині разом з взяттям Фреда Астера. Наступного року, на його честь у Токіо пройшли величезні святкування, в які увійшли майстер-класи самого Френкі, кульмінацією святкувань став виступ біг-бенду. Великі святкування були проведенні і у його 89, і у 90 років. На обидва ці дня народження Меннінг танцював святковий танець з 89 і 90 партнерками відповідно

    Перед самою смертю у квітні 2009, Френкі Меннінг планував провести святкування свого 95-го дня народження у травні 2009 року в Нью-Йорку, у вигляді великого фестивалю свінгових танців. Ця подію, звичайно відому як Френкі Фест або Френкі 95, пройшла без нього, але на його честь, і зібрала танцюристів зі всього світу. Напередодні заходу, танцювальні громади з усіх куточків земної кулі розмістили понад 160 відеокліпів на YouTube з виконанням Шим-шаму та спеціально поставленою Пітером Стромом на честь 95-річчя зв'язки у стилі Савой. Учасники фестивалю спробували встановити три світових рекорду Гіннеса у Центральному паркі, в тому числі для найбільшого числа людей, що танцюють Шим-шам одночасно в одному місці.

    Надходження від п'ятиденної святкування «Френкі 95» були використані для створення Фонду «Френкі Меннінга».[5]

    Френкі Меннінг помер у Манхеттені 27 квітня 2009, у 94 роки.[1] Він похований на кладовищі Вудлоун у Бронксі, Нью-Йорк.

     
    Могила Френкі Меннінга

    Меннінга ввели до Національного музею танцю та Зали слави у 2009.

    4 липня 2012 на честь Френкі Меннінга була названа вулиця у селищі Herräng, у Швеції,[6] як подарунок муніципалітету Norrtälje на тридцятирічний ювілей однойменного танцювального табору.

    ФільмографіяРедагувати

    ТелебаченняРедагувати

    Див. такожРедагувати

    ПриміткиРедагувати

    1. а б Monaghan, Terry (28 квітня 2009). Frankie Manning, the Ambassador and Master of Lindy Hop, Dies at 94. The New York Times. Процитовано 28 квітня 2009. 
    2. а б Manning, Frankie; Cynthia R. Millman (2007). Frankie Manning: Ambassador of Lindy Hop. Philadelphia, Pennsylvania: Temple University Press. с. 201. ISBN 1-59213-563-3.  Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «ambassador» визначена кілька разів з різним вмістом
    3. Ken Burns' Jazz (2001)TV series, vol. 4-5
    4. 2000 NEA National Heritage Fellowships: Frankie Manning. National Endowment for the Arts. Архів оригіналу за 17 вересня 2008. Процитовано 2 квітня 2008. 
    5. Frankie's 95th Birthday Festival. Frankie95.com. Архів оригіналу за 22 лютого 2012. Процитовано 1 березня 2012. 
    6. «Local Road Renamed „Frankie Manning Street“ in Herrang», Yehoodi.com, July 4, 2012. Архів оригіналу за квітень 17, 2013. Процитовано березень 13, 2014. 
    7. Frankie Manning: Never Stop Swinging (2009). Архів оригіналу за 24 травня 2009. Процитовано 13 березня 2014. 

    ПосиланняРедагувати