Відкрити головне меню

Фредерік I (італ. Federico I; 19 квітня 1452 —9 листопада 1506) — король Неаполя у 1496-1501 роках. Деякі дослідники нумерують його як Фредеріка IV, продовжуючи номерування королів Сицилії.

Фредерік I
Francesco di giorgio martini, medaglia di don federigo d'aragona.JPG
Народився 19 квітня 1452(14520419)
м. Неаполь
Помер 9 листопада 1504
м. Тур
Громадянство
(підданство)
Flag of the Kingdom of Naples.svg Неаполітанське королівство
Діяльність суверен
Титул король
Термін 1496—1501 роки
Попередник Фердинанд II
Наступник Людовік III
Конфесія католицтво
Рід Трастамара
Батько Фердинанд I
Мати Ізабелла де Клермон
Брати, сестри
У шлюбі з Ганна Савойська
Ізабелла дель Бальцо
Діти 3 сина і 3 доньки

Зміст

ЖмттєписРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Походив з династії Трастамара. Син Фердинанда I, короля Неаполя і Єрусалиму, та Ізабелли де Клермон. Народився у 1452 році у Неаполі. Його хрещеним був імператор Фрідрих III Габсбург. Здобув гарну освіту під орудою Андреа да Кастельфорте, Джованні Елізіо Каленціо, Бальдассаре Офферіано і Джіроламо Форті.

У 1464 році йому доручено привести наречену старшого брата Альфонсо — Іпполіту Марію Сфорцу. По дорозі отримав від папи римського Павла II золоту троянду, що було знаком високої прихильності. У 1465 році повернувся додому. Того ж року призначається лейтенантом (представником) короля в Капітанаті, Барі і Отранто, де відповідав за збирання податків і дотримання торгових угод з Венеціанською республікою. У 1470 році розпочалися перемовини щодо шлюбу Фредеріка з донькою Карла Сміливого, герцога Бургундії.

У 1471 році відбулися попередні домовленості. У 1473 році виконував дипломатичні доручення стосовно папи римського та його союзників. Того ж року проект шлюб Фредеріка з Марією Бургундською припинив своє існування. Втім у 1474 році відправлений батьком на чолі значного посольства до Діжону, намагаючись поновити перемовини щодо цього шлюбу. Фредерік прямуючи до двору Карла Сміливого побував у Римі, Урбіно, Феррарі, Венеції, Мілані, Турині, де вів перемовини з місцевими володарями намагаючись налагодити їх стосунки з Неаполітанським королівством. наприкінці січні 1475 році прибув до Безансону, володіння Бургундії.

У 1477 році перебрався до Парижу, де у 1478 році оженився на доньці герцога Савойського. Фредерік перебував при дворі короля Людовіка XI, короля Франції. Після смерті дружини у 1480 році повернувся до Неаполя. У 1485 році отримав титул князя Свілачче.

1494—1496 рокиРедагувати

Після смерті батька у 1494 році отримав від брата Альфонсо II титул герцог Калабрії. У 1495 році очолив неаполітанський флот, який повинен був завадити просуванню генуезькому флоту, союзнику Карла VIII, короля Франції, що сунув до Неаполя.

КоролюванняРедагувати

Після раптової смерті свого небожа Фердинанда II у 1496 році Фредерік став новим королем. Коронація відбулася 26 червня 1497 року.

Перш за все намагався забезпечити спокій й внутрішній мир в державі. Він оголосив загальну амністію і отримав інвеституру від папа римського Олександра VI. Він дбав про розвиток ремесел, торгівлі і про загальний процвітання країни.

У 1500 році французький король Людовик XII уклав з королем Фердинандом II, королем Кастилії і Арагону, Гранадський договір щодо завоювання і розподілу південної Італії. Фредерік I знав про підготовку до війни. Він звик бачити у французів своїх ворогів, але ніяк не очікував віроломства з боку свого родича Фердинанда II.Останній підступно обіцяв королю Неаполя свою допомогу проти Людовіка XII, а сам готував флот і військо для його повалення з престолу.

Влітку 1501 року Фредерік I рушив назустріч французам, але тут дізнався про секретну домовленість з іспанським королем. Після цього він впав духом і більше не думав про опір. Він врятувався втечею на Ісхію і згодом здався у замку Кастель Нуово в полон Людовіку XII. Король спочатку прийняв його погано, але потім зробив намісником Анжу і Мена та надав 30 тис. ліврів ренти. Помер у Турі у 1504 році.

РодинаРедагувати

1. Дружина — Ганна, донька Амадея IX, герцога Савойського

Діти:

  • Шарлота (1480—1506), дружина Гая XVI, графа де Лаваль

2. Дружина — Ізабелла, донька Пірро дель Бальцо, 4-го герцог Андрія

Діти:

  • Фердинанд (1488—1550), герцог Калабрія
  • Джулія (1492—1542), дружина Джованні Джорджіо, маркіза Монферратського
  • Альфонсо (1499—1515)
  • Ізабелла (1500—1550)
  • Чезаре (1501—1501/1503)

ДжерелаРедагувати