Франсуа Жозеф Лефевр
Франсуа Жозеф Лефевр (фр. François-Joseph Lefebvre, *25 жовтня 1755, Руффак —†14 вересня 1820, Париж) — французький військовий діяч часів Французької революції та Першої імперії, Маршал Франції, пер Франції, герцог Данцизький.
Франсуа Жозеф Лефевр | |
---|---|
фр. François-Joseph Lefebvre | |
Ім'я при народженні | François-Joseph Lefebvre |
Народився | 25 жовтня 1755 Руффак |
Помер | 14 вересня 1820 (64 роки) Париж |
Поховання | Пер-Лашез і François-Joseph Lefebvre's tombd |
Країна | Франція |
Національність | француз |
Діяльність | військовий очільник |
Знання мов | французька[1] |
Учасник | Революційні війни і Наполеонівські війни |
Роки активності | з 1773 |
Титул | герцог |
Посада | мер Комбоd, пер Франції[d], член Охоронного сенатуd, пер Франції[d] і Military governor of Parisd |
Військове звання | Маршал Франції |
Конфесія | католицтво |
Батько | Жозеф Лефевр |
Мати | Енн-Марі Рісс |
У шлюбі з | Кетрін Юбшер |
Діти | 14 дітей |
Нагороди | |
Життєпис
ред.Молоді роки
ред.Народився у м. Руффак (Ельзас) у родині Жозева Лефевра, охоронця міської брами, та Енн-Марі Рісс. У 1763 році втратив батька, був узятий на виховання дядьком, кюре Гемара. Останній бажав для Франсуа церковної кар'єри, але той вирішив став військовим. У 1773 році поступив до французької гвардії.
У 1788 році отримує звання прем'єр-сержанта. Після створення Національної гвардії у 1789 році стає її лейтенантом. Тут виявив вірність королю Людовику XVI захищаючи його родину.
На службі в Республіки
ред.У 1792 році у званні капітан був відправлений у діючу армію на півночі Франції. У 1793 році отримує звання бригадного генерала. Відзначився у битвах під Ламбаком та Гейсбергом. За це у 1794 році стає дивізійним генералом. Після цього до 1799 року воював у складі Самбро-Мааської, а згодом Рейнській армії, брав участь у всіх найзначущих битвах того періоду. Особливо відзначився у битві під Альткірхеном у 1797 році, перед тим першим перетнувши Рейн.
Після смерті генерала Гоша деякий час очолював Самбро-Мааську армію. У 1798 році призначається губерантором Майнцу. Вже у 1799 році керував авангардом Дунайської армії на чолі із Журданом. Звитяжив у битвах під Штакосом та Пфулендорфом, був поранений й тимчасово відійшов від військових справ. Того ж року призначається військовим губернатором Парижа, а незабаром і командувачем 17 дивізії.
На службі у Бонапарта
ред.Лефевр підтримав заколот 18 брюмера, який надав Наполеону Бонапарту владу в країні. За це 1 квітня 1800 року призначається сенатором. У 1804 році стає маршалом й отримує великого орла ордену Почесного легіону. У 1805 році командує загонами національної гвардії у департаментах Рур, Рейн і Мозель, Мон-Тоннер. У 1806 році призначається командувачем 5 корпусу Армії Німеччини, а незабаром піхоти Імператорської гвардії. Того ж року відзначився у битві під Єною.
У військовій кампанії 1807 року очолював 10 корпус. Тоді звитяжив під Пройсіш-Ейлау, а згодом захопив м. Данциг. За це 10 вересня 1807 році отримує титул герцога.
У 1808 році на чолі 4 корпусу брав участь в іспанській кампанії. Лефевр відзначився у битвах під Дуранго та Еспіносою, розбив англійського генерала Блейка у битвах під Гуеньєсом та Бальмаседою, після чого захопив міста Більбао, Сантадер і Сеговія.
У 1809 році очолив баварський корпус Армії Німеччини. Звитяжив у битвах під Абенсбергом, Ширлінгом та Емюлі. Отримав наказ придушити повстання тирольців на чолі з Андреасом Хофером, проте не досяг успіхів.
У військовій кампанії 1812 року командував піхотою Старої гвардії, втім не брав особливої участі у битвах. У 1813 році стає мером містечка Понто-Комбо (на цій посаді перебував до смерті). У 1814 році відзначився у боях під Монмірале, Арсі-сюр-Об і Шампобере.
Останні роки
ред.Після поразки та зречення імператора Наполеона I, визнав королем Людовика XVIII, за що отримав звання пера Франції. Виступив за вигнання родичів Наполеона з Франції. Втім під час Ста днів підтримав Наполеона Бонапарта, від якого також отримав звання пера.
Лефевр не брав участь у військових діях, весь час перебуваючи у Парижі. Після остаточної поразки Бонапарта й повернення Бурбонів втратив звання пера, проте зберіг маршальський жезл. У 1819 році Лефевра було відновлено у Палаті перів. Помер у 1820 році від водяниці на грудях. Поховано на цвинтарі Пер-Лашез.
Родина
ред.Дружина — Кетрін Юбшер
Діти:
- 14 дітей, з яких 13 померли у дитинстві, а син Марі Ксав'є загинув під час військової кампанії 1812 року.
Пам'ять
ред.- ім'я викарбувано на Триумфальній арці.
- на його честь названо один з бульварів Парижа.
Примітки
ред.- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання
ред.- Біографія(фр.)