Фотоскульптура
Фотоскульптура — різновид скульптури, що створюється за допомогою технології фотографії. Винайшов француз Франсуа Віллем[fr] 1860 року[1] . Фотоскульптура створювалася за допомогою 24 фотоапаратів, розташованих навколо зображуваного об'єкта. Експоновані одночасно фотопластинки обробляли за оборотним процесом, даючи 24 діапозитиви для «чарівного ліхтаря». Зображення проєктувалися та трасувалися в глині або деревині за допомогою пантографа, створюючи таким чином об'ємну фігуру. Надалі отриманий зліпок можна було використати для формування ливарної матриці. Процес виявився придатним до створення недорогих портретних барельєфів і бюстів непрофесійними скульпторами. На Всесвітній паризькій виставці 1867 року фотоскульптури стали одним із «цвяхів» фотографічної експозиції[2].
Через дорожнечу та відсутність явних переваг перед класичною скульптурою та фотографією, фотоскульптура не набула поширення, а паризька студія Віллема закрилася 1868 року. Цьому сприяв опір художньої спільноти, яка побоювалася витіснення справжньої скульптури дешевим механічним копіюванням. Одним із найзапекліших критиків фотоскульптури був молодший Олександр Дюма. У XX столітті термін «фотоскульптура» почали використовувати стосовно артоб'єктів, створених із плоских фотовідбитків, наклеєних на об'ємні конструкції[3].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Лекции по истории фотографии, 2014, с. 61.
- ↑ Парад всемирных выставок, 1990.
- ↑ Елена Ширина (7 квітня 2015). Фотоскульптура: как пиксели покинули двумерный мир (рос.). Cablook. Процитовано 26 червня 2017.
Література ред.
- Sobieszek, Robert A. 1980. «Sculpture as the Sum of Its Profiles: François Willème and Photosculpture in France, 1859—1868». The Art Bulletin. 62 (4): 617—630.
- В. К. Мезенин. Парад всемирных выставок / С. Я. Попова. — М. : «Знание», 1990. — 160 с. — 100000 прим. — ISBN 5-07-000690-8.
- Владимир Левашов. Лекции по истории фотографии / Галина Ельшевская. — 2-е изд. — М. : «Тримедиа Контент», 2014. — 464 с. — ISBN 978-5-903788-63-7.