Фотографічний желатин

високоякісний желатин, що використовуються в желатиносрібному фотопроцесі

Фотографі́чний желати́н — вищі сорти спеціально обробленого желатину, що використовуються в желатиносрібному фотопроцесі. Один із найважливіших компонентів фотоемульсії, також застосовується для сполучних та захисних покриттів різних фотоматеріалів[1].

Фотографічний желатин, активний, високов'язкий, марка А

У фотоемульсії виконує три функції: утримання світлочутливого галогеніду срібла у зваженому стані на підкладці фотоматеріалу, ізоляція мікрокристалів галогеніду один від одного під час синтезу фотоемульсії та збільшення світлочутливості завдяки фотографічно активним домішкам. Остання з функцій, яку вважають найважливішою, недоступна жодному з відомих синтетичних полімерів[2].

Механізм фотографічної активності дуже складний і залежить від багатьох факторів, серед них якість і походження використаної сировини, переважно кісток тварин[3]. За активністю желатин ділять на високоактивний, малоактивний та інертний[2]. Непередбачуваність фотографічної активності желатину призводила до багаторазових спроб замінити його аналогічним синтетичним полімером, які не мали успіху[4].

Для отримання стабільних властивостей фотоемульсії желатин для неї варять за строгого дотримання технології та складу сировини, але навіть у цьому випадку різні партії можуть значно відрізнятися одна від одної властивостями. Тому желатин, отриманий під час різних варінь, зберігають окремо та комплектують в укрупнені партії[5].

Примітки ред.

  1. Фотокинотехника, 1981, с. 87.
  2. а б Основы фотографических процессов, 1999, с. 65.
  3. Киноплёнки и их обработка, 1964, с. 5.
  4. Сергей Клепча (22 серпня 2001). Желатин. Краеугольные камни фотографии (рос.). Photographer.Ru. Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 9 листопада 2016.
  5. Киноплёнки и их обработка, 1964, с. 6.

Література ред.

  • Е. А. Иофис. Глава I. Киноплёнка // Киноплёнки и их обработка / В. С. Богатова. — М. : «Искусство», 1964. — С. 5—12.
  • Е. А. Иофис. Фотокинотехника. — М. : «Советская энциклопедия», 1981. — С. 87. — 100000 прим.
  • А. В. Редько. Основы фотографических процессов. — 2-е изд. — СПб. : «Лань», 1999. — 512 с. — (Учебники для ВУЗов. Специальная литература) — 3000 прим. — ISBN 5-8114-0146-9.