Формальова Валерія Євгеніївна
Валерія Євгеніївна Формальова — молодший сержант Збройних Сил України, учасниця російсько-української війни, що загинула у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
| Валерія Формальова Формальова Валерія Євгеніївна | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
8 вересня 2000 м. Рубіжне, Луганська область, Україна | |
| Смерть |
16 квітня 2022 (21 рік) поблизу смт Новотошківське, Луганська область (загинув у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Поховання | Кривий Ріг | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українка | |
| Alma Mater | Луганський державний медичний університет | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2019—2022 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Танкові війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Валерія Формальова народилася у 2000 році в Рубіжному на Луганщині. Після закінчення загальноосвітньої школи навчалася у Луганському державному медичному університеті: здобувала фах фармацевта.
Після початку антитерористичної операції переїхала до Кривого Рогу. У 2019 році поїхала на фронт, стала бойовим медиком та боронила рідну Луганщину.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебувала на передовій. На фронті служила бойовою медичкою у складі 17-ї окремої Криворізької танкової бригади ім. Костянтина Пестушка. Загинула Валерія Формальова у квітні 2022 року під час обстрілу поблизу селища Новотошківське на Луганщині. З чотирма фронтовиками вона зайшла у бліндаж після перезмінки, і туди влучив снаряд.
Про смерть військовослужбовиці повідомила її подруга. Чин прощання із бойовою медичкою відбувся 23 квітня 2022 року. Поховали загиблу на Алеї слави Центрального кладовища у Кривому Розі[1][2].
Родина ред.
У загиблої залишилися мама те сестри[2].
Спогади друзів ред.
Подруга загиблої зі сльозами згадує Валерію. Саме вона, товаришка Аліна, організувала поховання Героїні у Кривому Розі – місті її мрії, у яке дівчина просто закохалася. І це місто стало для неї не землею її радощів і кохання, а останнім спочинком. Мама Лєри та її сестрички – дівчатка десяти і семи років навіть не змогли приїхати, щоб попрощатися з найріднішою, бо окупанти не випускають їх з Рубіжного.
«Крім того, що Лєра була медсестрою, вона гарно співала, і дуже-дуже любила малювати. Ми з нею часто говорили про те, як вона повернеться з війни до Кривого Рогу, і розмалює всі стіни в моїй квартирі. Вона була такою життєрадісною… Говорила мені, коли було важко: «Аль, не ний, не варто, все буде добре!», - каже Аліна.
Нагороди ред.
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].
Примітки ред.
- ↑ Крамаренко, Ольга (23 квітня 2022). Загинула 21-річна дівчина, яка служила бойовою медичкою на фронті. https://krivbass.city (укр.). Процитовано 5 січня 2023.
- ↑ а б Крамаренко, Ольга (23 квітня 2022). У Кривому Розі поховали 21-річну фронтову медсестру з Луганщини. https://one.kr.ua (укр.). Процитовано 5 січня 2023.
- ↑ Президент України відзначив державними нагородами захисників і захисниць. Арміяinform (укр.). 18 травня 2022. Процитовано 4 січня 2023.
Джерела ред.
- Указ Президента України від 18 травня 2022 року № 347/2022 «Про відзначення державними нагородами України»