Флореана
Флореа́на (ісп. Floreana) або Са́нта-Марі́я (ісп. Santa Maria) — острів у складі Галапагоського архіпелагу.
| Флореана | ||||
|---|---|---|---|---|
| ісп. Isla Floreana | ||||
 | ||||
Карта  | ||||
| Острів Флореана на мапі Галапагоських островів | ||||
| Названий на честь | Чарльз II, Хуан Хосе Флорес, Діва Марія, Santa María (карака) і Mercedes Jijónd | |||
| Географія | ||||
| 1°17′51″ пд. ш. 90°26′03″ зх. д. / 1.297500000028° пд. ш. 90.434166666694778769° зх. д.Координати: 1°17′51″ пд. ш. 90°26′03″ зх. д. / 1.297500000028° пд. ш. 90.434166666694778769° зх. д. | ||||
| Місцерозташування | Південна Америка, Тихий океан | |||
| Акваторія | Тихий океан | |||
| Група островів | Галапагоські острови | |||
| Площа | 173 км² | |||
| Довжина | 18 км | |||
| Ширина | 16 км | |||
| Найвища точка | Сьєрро-Пажас (640 м) м | |||
| Країна | ||||
 Еквадор | ||||
| Регіон | провінція Галапагос кантон Сан-Крістобаль | |||
| Населення | 100 осіб 0,6 осіб/км² столиця Puerto Velasco Ibarra (100 осіб) | |||
  Флореана Флореана (Тихий океан) | ||||
  Флореана Флореана (Галапагоські острови) | ||||
 | ||||
 Флореана у Вікісховищі | ||||
Назва
ред.Острів названий на честь Хуана Хосе Флореса, першого президента Еквадору, під час правління якого Еквадор отримав контроль над островами. Друга назва острова походить від назви корабля Санта-Марія, одної з каравел в експедиції Колумба. Старіша назва острова — Чарльз (англ. Charles), або о́стрів Ка́рла.
Географія
ред.
Площа острова 173 км², максимальна висота — вулкан Сьєрро-Пажас, висотою 640 м. Цей острів був населений першим та має надзвичайно цікаву історію людської діяльності на архіпелазі, яку коротко описав Герман Мелвілл у своєму оповіданні «Енкантадас, або Зачаровані острови» (нарис «Острів Карла і собачий король»)[1].
На острові гніздяться фламінго, зелені морські черепахи і деякі буревісники. Біля острова, на вершині підводного вулкану Корона Диявола, знаходяться коралові зарості. Біля мису Пунта-Корморант знаходиться великий пляж, де часто відпочивають морські леви та інші морські мешканці.
В Поштовій затоці з 18 століття китобої тримали бочку, що служила поштовим відділенням — кораблі, що проходили поруч, забирали пошту та доставляли її на материк. Ця бочка діє і зараз як альтернативна поштова скринька, куди кладуть листи, що доставляються відвідувачами уручну.
Див. також
ред.Посилання
ред.- ↑ Герман Мелвилл Рай для холостяков и Ад для Девиц. — С.-П.: Азбука-классика, 2007. — С. 194—265.(рос.)