Відкрити головне меню

Флавій Юлій Патрицій (*Flavius Iulius Patricius, д/н —†471) — політичний діяч Східної Римської імперії, Цезар (молодший імператор) у 470–471 роках.

Флавій Юлій Патрицій
Народився невідомо
Помер 471(0471)
Константинополь, Візантійська імперія
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, військовий очільник
Титул Цезар
Посада давньоримський сенатор[d]
Термін 470—471
Конфесія аріанство
Батько Флавій Ардабурій Аспар
Брати, сестри  • Флавій Ардабурій Юніор
У шлюбі з Леонтія

ЖиттєписРедагувати

Походив з алано—готської впливової родини. Син Флавія Ардабурія Аспара, патриція та magister militum. Своєю кар'єрою завдячує батькові. Здебільшого займався державними справами, не брав участь у бойових діях. У 459 році стає консулом на Сході разом з Ріцімером на Заході. У 470 році аспар змусив імператора Зенона надати Патрицію титул Цезаря та видати за нього імператорську доньку Леонтію. Це викликало обурення серед мешканців Константинополя: вони побоювалися, що Патрицій (який був аріанином) може стати спадкоємцем трону, а можливо й імператором. Втім на деякий час Аспар придушив ці заворушення. Патрицій як Цезар здійснив інспекційну поїздку до Єгипту.

Втім вже у 471 році Лев I наказав вбити Аспара. Але Патрицій врятувався, проте того ж року його було схоплено й страчено у Константинополі.

РодинаРедагувати

Дружина — Леонтія, донька імператора Зенона.

ДжерелаРедагувати

  • Wolfgang Kuhoff: Leo I.. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 25. Bautz, Nordhausen 2005, ISBN 3-88309-332-7, Sp. 810–829.