Флавій Тімасій
Флавій Тімасій (*Flavius Timasius, д/н — 396) — військовий діяч часів пізньої Римської імперії.
| Флавій Тімасій | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | 396 оаза Харга |
| Підданство | Римська імперія |
| Діяльність | військовик |
| Посада | консул |
| Термін | 356–354 роки до н. е. |
| Попередник | Цезар Флавій Феодосій Август |
| Наступник | Цезар Флавій Валентиніан Молодший Август |
| У шлюбі з | Пентадія |
| Діти | Сіагрій |
Життєпис
ред.Про родину та батьків немає відомостей. Зростання військової кар'єри розпочалося за імператора Валента II. У 377 році бився проти готів у Мезії та Фракії. У 378 році брав участь в битві при Адріанополі, проте врятувався.
У 386 році імператор Феодосій I призначив його комітом та magister equitum (начальником кінноти), у 388 році — magister peditum. 388 року призначається військовиком при імператорі (magister militum praesentalis). Того ж року відзначився у битві при Саві, де було подолано узурпатора Магна Максима.
У 389 році стає консулом (разом з Флавієм Промотом). У 391 році брав участь у військових діях проти варварів в Македонії, проте не дозволив імператорській армії повністю здолати ворогів. У 392 році виник конфлікт між Тімасієм та Промотом (з одного боку) й Руфіном. Імператор підтримав останнього.
У 394 році був одним з командувачів армії Феодосія I під час походу проти узурпатора Євгена та Арбоґаста, відзначившись разом із Стіліхоном у битві при Фріґіді, де було переможено війська узурпатора. Слідом за цим повернувся до Константинополя.
Після смерті у 395 році Феодосія I новим імператором став його син Аркадій, при якому значний вплив отримав євнух Євтропій. Останній почав відсторонювати впливових військовиків. 396 року Тімасія притягнули до суду у звинувачеані в зраді. Його було засуджено та заслано до оази Харга у Лівійській пустелі. Тут він незабаром помер.
Родина
ред.Дружина — Пентадія
Діти:
- Сіагрій
Джерела
ред.- Martindale, John Robert; Jones, Arnold Hugh Martin; Morris, J., eds. (1980). The Prosopography of the Later Roman Empire, Volume II: A.D. 395–527. Cambridge, United Kingdom: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-20159-9.