Флавій Еквіцій
Флавій Еквіцій (*Flavius Equitius, д/н — після 375) — державний та військовий діяч часів пізньої Римської імперії.
| Флавій Еквіцій | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | після 375 |
| Підданство | Римська імперія |
| Діяльність | політик, солдат |
| Посада | консул |
| Термін | 374-375 роки |
| Попередник | Цезар Флавій Валент Август |
| Наступник | Цезар Флавій Валентиніан Молодший Август |
Життєпис
ред.Розпочав свою кар'єру наприкінці правління імператора Констанція II або за імператора Юліана. У 364 році обіймав посаду трибуна схол першої скутарії (підрозділ імператорської гвардії). Того ж року став комітом, а потім magister equitum (військовим губернатором) провінції Іллірик. У 365 році він завадив переходу провінції на бік узурпатора Прокопія.
366 року рушив проти військ Прокопія у Фракії, взявши в облогу важливе місто Філіппополь. В цей час загинув Прокопій й новим узурпатором став Марцелл. Дізнавшись про це, Еквіцій спрямував війська проти Марцелла, якого розбив, захопив у полон та наказав стратити. Згодом Еквіцій захопив Філіппополь та знищив повстанців у Фракії й розбив готів. В 366–367 роках брав участь у поході проти задунайських готів. У 367 році стає комітом Африки, того ж року отримує посаду magister officiorum, яку обіймав до 371 року.
У 371–372 роках розпочав зміцнювати кордон імперії в провінції Паннонія, проте його загони 373 року було атаковано германським племен квадів, яких вдалося зупинити. Але Еквіцій не завдав їм рішучої поразки. У 374 році стає консулом (разом з Граціаном). У 375 році разом з Флавієм Меробавдом після раптової смерті імператора Валентиніана I оголосили Августом його молодшого сина Валентиніана II. Згодом погодилися на правління Граціана.
У 375 році Егнацій вдруге стає консулом. Про подальшу долю немає відомостей, напевне Меробавд зумів усунути Егнація від впливу на державні справи (або було вбито), чи сам помер внаслідок хвороби.
Джерела
ред.- Socr. Shol., Historia Ecclesiastica, IV, 8.
- Jones, Arnold Hugh Martin, John Robert Martindale, John Morris, «Flavius Equitius 2», The Prosopography of the Later Roman Empire, volume 1, Cambridge University Press, 1992, ISBN 0521072336, p. 282.