Фестиваль холодної їжі
| Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (квітень 2021) |
Фестиваль холодної їжі або Ханьші — традиційне китайське свято з нагоди вшанування пам'яті предків, яке почали відзначати по всій Східній Азії за часів династії Тан після смерті дворянина Цзінь Цзе Цзітуя династії Чжоу в VII столітті до нашої ери. Назва походить від традиції приготування їжі без розпалювання будь-якого виду багаття. Перші дійства тривали в середині зими протягом 1 місяця, але організаційні труднощі призвели до численних спроб заборонити проведення свята, турбуючись про учасників.
| Фестиваль холодної їжі | |
 | |
| День | 4 квітня |
|---|---|
Історія ред.
До кінця періоду трьох королівств (3 століття) період святкування був обмежений 3 днями і перенесений за місячно-сонячним календарем на весну, напередодні іншого свята — Цінміна. При правлінні династії Тан святкування обмежувалося єдиним днем, який сьогодні відзначається як Свято прибирання гробниць. Фестиваль холодної їжі не є офіційним святом у жодній країні світу, проте в Китаї, Південній Кореї та В'єтнамі його продовжують відзначати.
Корейський еквівалент Ханьші ред.
Хансік (хангиль: 한식) проводиться на 105-й день після донжі, що за григоріанським календарем припадає на 5 квітня або 4 квітня у високосні роки. Цього дня вітали прихід тепла, від якого розтане замерзла земля. Відбувалися обряди поклоніння предкам: рано вранці сім'я відвідувала могили усіх родичів, щоб там навести лад та вшанувати пам'ять про померлих. З плином часу звичай вживати холодну їжу зник. Оскільки дата свята збігається з Днем альтанки, то громадські кладовища переповнені відвідувачами, які садять дерева навколо могил своїх предків.
В'єтнамський еквівалент Ханьші ред.
Тетхантук (в'єтнамська: Tết Hàn Thực) відзначається більшою частиною населення країни 3-го дня 3-го місяця за місячним календарем, але грандіозних святкувань не проводять. Люди готують клейкі рисові кульки (bánh trôi), але здебільшого майже всі традиції забулися, а табу використання вогню, як і в Південній Кореї, в основному ігнорують.
Література ред.
- Anonymous (1 серпня 2015), "Tales of the Lands of Wu [《記吳地傳》, Jì Wúdì Zhuàn]", ISBN 9780295806105, in Milburn, Olivia, ред. (2015), Urbanization in Early and Medieval China: Gazetteers for the City of Suzhou, Seattle: University of Washington Press, с. 39—58, ISBN 9780295806105.
- Chapman, Ian (2014), Festival and Ritual Calendar: Selections from Record of the Year and Seasons of Jing-Chu, Early Medieval China: A Sourcebook, New York: Columbia University Press, с. 468—493, ISBN 978-0-231-15987-6, архів оригіналу за 5 липня 2021, процитовано 30 березня 2021.
- Moriya, Mitsuo (1951), Kanshoku Kō, Wada Hakase Kanreki Kinen Tōyōshi Ronsō, Tokyo, с. 747—62.
- Qu Yuan & al. (2017), Sukhu, Gopal (ред.), The Songs of Chu, New York: Columbia University Press, ISBN 9780231544658, архів оригіналу за 27 червня 2021, процитовано 30 березня 2021.
- Wu Dongming (2014), A Panoramic View of Chinese Culture, Simon & Schuster, ISBN 9781476774961.