Відкрити головне меню

Фен Юлань (*馮友蘭, 4 грудня 1895 —26 листопада 1990) — китайський філософ та історик філософії в КНР.

Фен Юлань
冯友兰.png
Псевдо Фен Чжишен
Народився 4 грудня 1895(1895-12-04)
Танхе
Помер 26 листопада 1990(1990-11-26) (94 роки)
Пекін
Громадянство
(підданство)
Flag of the People's Republic of China.svg КНР
Flag of the Republic of China.svg Республіка Китай
Flag of China (1862–1889).svg Династія Цін
Діяльність філософ, історик філософії
Галузь філософія
Alma mater Пекінський університет, Колумбійський університет, Університет Цінхуа і Central China Normal University[d]
Науковий ступінь доктор філософії
Знання мов китайська[1]
Заклад Пенсильванський університет, Гавайський університет і Університет Цінхуа
Членство Academic Division of Philosophy and Social Sciences of the Chinese Academy of Sciences[d]
Партія Гоміндан
Конфесія конфуціанство
Батько Feng Taiyi[d]
Брати, сестри  • Feng Yuanjun[d] і Jinglan Feng[d]
Діти 1 донька
Нагороди

ЖиттєписРедагувати

Походив із заможної родини Фен. Разом з тим батьки сприяли освіті своїх дітей. Спочатку Фен Юлань навчався у школі в Шанхаї, потім з 1912 до 1915 року в підготовчій школі для вступу в університет. У 1915 році поступив до Пекінського університету. З 1919 навчався в США, здобувши у 1924 році ступінь доктор філософії в Колумбійському університеті. Після повернення в Китай займався науково-викладацькою діяльністю.

З початком війни із Японією перебирається у західні райони Китаю. У 1936–1946 роках займав посаду професора Об'єднаного університету Південно-Заходу (м. Куньмін). З початком громадянської війни між Комуністичною партією Китаю та Гомінданом перебирається до США. Тут у 1946–1947 працював в Пенсильванському університеті. Втім вже у 1947 році повертається на батьківщину, оселяється у Пекіні. З 1947 до 1952 року викладав в Університеті Цінхуа. З 1952 року професор філософського факультету Пекінського університету, член відділу філософії та суспільних наук Академії наук Китаю. Був вимушений співвідносити свою наукову й викладацьку діяльність з думками ідеологів Культурної революції.

У 1956, 1960, 1965 роках член Китайської народної політичної узгоджувальної ради 2, 3 і 4-го скликань, член Всекитайської ради народних представників у 1975 році. Останні роки життя провів займаючись переважно розробкою своїх поглядів на філософію. Помер 26 листопада 1990 року у Пекіні.

ФілософіяРедагувати

У ранніх роботах Фен Юланя помітно вплив ідей Лян Шуміна. У творі «Порівняльне вивчення життєвих ідеалів» Фен Юлань орієнтувався на пошук схожих тенденцій в різних культурах. Виділив три напрямки людської думки, виходячи з ідеалізації тих чи інших рис реального світу і співвідношення в цих напрямках: з одного боку, науки, що постійно збільшує обсяг змістовних пізнань, і з іншого — філософії, яка прагне до формалізації і «порожнечі» через зменшення обсягу змістовних суджень. Деномінація цих напрямків сходить до «Дао де цзин». Перший напрямок думки — «шлях зменшення» (сунь дао), що характеризується аскетизмом, антиінтелектуалізмом і містицизмом (Чжуан- цзи, Платон, буддійські мислителі, Шопенгауер), друге — «шлях збільшення» (і дао), якому притаманні раціоналізм, гедонізм і суб'єктний "егоїзм " (Ян Чжу, Мо Ді, Декарт, Бекон і Фіхте); третє — «серединний шлях» (чжун дао), якому віддавав симпатії Фен Ю лань і який дозволяє уникнути крайнощів перших двох «шляхів» (Конфуцій, Аристотель, представники неоконфуціанства, Гегель).

Фен Юлань розробляв систему «нового неоконфуцианства», або «нове вчення про принцип» (сінь лісюе), відновлюючи філософію Чен ІЧжу Сі з використанням методологічних і теоретичних положень західної філософії. Фен Юлань формував філософію, яка не містить висловлювань щодо актуального емпіричного світу (ши цзи) і аналізує виключно ідеальний «істиннісний» світ (чжень цзи). Мета філософії, згідно Фен Юланя, не в розширенні фактичних знань, а в піднесенні людського розуму. Ступінь індивідуального розуміння світу і самосвідомості визначає приналежність людини до певної сфери буття. На рівні природної (цзи жань) сфери людина не осмислює свою поведінку і підпорядковується інстинкту, в утилітарному (гунлі) — керується особистою вигодою. До моральної (даоде) сфері належать люди, ведені громадським обов'язком. Вища, космічна, або універсальна (тянь ді), сфера є власне продукт філософствування, в ній людина об'єднується зі світом, який постає у вигляді «Неба» (тянь) або «Великого цілого».

Історія філософіїРедагувати

У 1930-х роках створив фундаментальну працю — «Історію китайської філософії», в якій розділив розвиток філософської думки в Китаї на два періоди: «епоху навчань мудреців» (цзи сюе шидай) — до періоду правління династії Цінь — і «епоху вивчення канонів» (цзін сюе шидай) — від династії Хань до династії Цін.

З кінця 1940-х років Фен Юлань повернувся до дослідження історії китайської філософії. У 1948 році в США вийшла «Скорочена історія китайської філософії», написана Фен Юланєм спеціально для західного читача, яка містить стислий виклад його історико-філософських і власне філософських поглядів. У 1957 році виступив проти тотального заперечення спадщини китайської філософії, закликавши до «сприйняття абстрактного» загальногуманістичного сенсу категорій конфуціанства.

У 1980-ті роки Фен Юлань працював над 7-томною «Історією китайської філософії в новій редакції».

ДжерелаРедагувати

  • Masson M.C. Philosophy and Tradition: The Interpretation of China's Philosophic Past, Fung Yu-lan 1939 — 49. Taipei, 1985.
  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.