Українська: Гомо- та гетеропентамерні глутамат-залежні хлоридні канали (GluCl) є посередниками у передачі інгібуючих імпульсів, що експресуються у нервових та м’язових клітинах нематод, комах та ракоподібних. GluCl належать до родини Cys-петльових рецепторів та складаються з п’яти субодиниць, кожна з яких містить: N-кінцевий позаклітинний ліганд-зв’язуючий домен (десять β-тяжів, об’єднаних в імуноглобулінову складку); трансмембранний домен, утворений з чотирьох α-спіралей (M1-M4); внутрішньоклітинний домен. Відповідно до назви родини, субодиниці рецептора мають характерний мотив, що містить два цистеїнові залишки, об’єднані дисульфідним зв’язком (на зображенні Cys-петлі позначені пурпурним), та сполучає позаклітинний та трансмембранний домени. Пора іонного каналу формується M2 кожної субодиниці; M1 та M3 відділяють M2 від оточуючого ліпідного шару та беруть участь у взаємодії з лігандами.

Наявність декількох сайтів зв’язування роблять GluCl ціллю для багатьох лігандів, які за способом дії поділяються на класи позитивних та негативних алостеричних модуляторів. До перших, зокрема, належить й поширений антипаразитичний агент івермектин (позначений ціановим). Сайт зв’язування івермектину з GluCl знаходиться у трансмембранній частині рецептора між M3 одної субодиниці та M1 прилеглої субодиниці. У результаті зв’язування виникає каскад конформаційних змін, що у випадку GluClα/β призводять до відкриття пори або посилення вже існуючого потоку йонів, а у випадку GluClα (використаний в ілюстрації) роблять рецептор чутливим до глутамату та подальшої активації при зв’язуванні з останнім. У результаті дії івермектину нематода втрачає здатність до руху, живлення та розмноження, що призводить до смерті паразита.

Структура GluClα C. elegans у комплексі з івермектином з роздільною здатністю 3.26 Å, вирішена через рентгеноструктурний аналіз (Hibbs and Gouaux 2011), була видобута з RСSB PDB (ID: 3RHW) та візуалізована у програмі ChimeraX 1.4, за допомогою якої були отримані зображення тривимірної моделі комплексу та івермектину. Cхематичні зображення мембрани та трансмембранної частини GluCl були зроблені та об’єднані з тривимірними зображеннями у Adobe Illustrator. Cтруктурні та функціональні аспекти взаємодії івермектину з відомими макромолекулами можуть бути використані під час пошуку сайтів зв’язування івермектину на нових мішенях.