Це фотографія пам'ятки культурної спадщини в Україні, номер у каталозі конкурсу «Вікі любить пам'ятки»: 21-101-0050

Міська управа пішла назустріч вірянам і виділила під церкву прекрасне місце на березі Ужа.

Кошти для викупу цієї землі та подальшого будівництва зібрали російська громада та місцева інтелігенція, яка не обов'язково належала до православної конфесії. Є також дані, що храм споруджувався на кошти великої княгині Анастасії, хоч до кінця не зрозуміло, яким чином вона могла в кінці 1920-х років виділити їх, якщо трагічно загинула у 1918-му.

Зібраними грошима о. Коломацький користувався дуже обережно (часто сам працював на будівництві як простий робітник), завдяки чому їх вистачило навіть на те, щоб збудувати скромне попівське обійстя та покрити купол церкви сусальним золотом. В ясні сонячні дні хрест і купол сяяли так яскраво, що виднілися здалеку (дерева на набережній тоді ще були низенькими і не закривали церкви). Іконостас також створювався на пожертви вірників, більшість із яких мали в ньому свої "сімейні" ікони. В підвалі храму вірники задумали встановити меморіал невідомого солдата, куди з братського кладовища на Ужоцькому перевалі планували перевезти останки невідомих вояків. Але, коли вже був готовий мармуровий саркофаг, почалася Друга світова війна, і задумане здійснити не вдалося. Саркофаг разом із позолотою куполу та частиною ікон безслідно зник у повоєнні роки, тоді ж настав найважчий для храму період забуття й занепаду. В боротьбі з релігійністю радянська влада постановила зняти з церкви хрест, розібрати олтар та внутрішнє оздоблення. Ікони передали Краєзнавчому музею, завдяки чому вони вціліли і змогли 1991 року повернутися в рідні стіни, а в самому храмі розмістили склад. Спочатку його використовував книготорг, але згодом у колишній церкві складували різноманітні предмети та продукти харчування. Так, один із наших читачів пригадав, що довгий час просто на підлозі храму зберігали велику кількість солі, яка дуже пошкодила підлогу та стіни. Коли склад 1979 року вирішили перетворити на Музей атеїзму, підлогу замінили, а стіни розфарбували малюнками на "космічну" тематику. Музей не мав великої популярності, але проіснував до 1991 року, коли, як ми вже згадували, храм повернули православній громаді міста. Нині Покровська церква являє собою одну з туристичних родзинок Ужгорода. Повна реставрація знову змусила золотистий купол сяяти, а численні вірники допомагають примножувати її багату 80-літню історію

Місцеположення об’єкта	48° 37′ 03,06″ пн. ш., 22° 18′ 15,4″ сх. д.	Перегляньте це та інші зображення поблизу на: OpenStreetMap	48.617517; 22.304278