Уткін Олександр Анатолійович
Олекса́ндр Анато́лійович Уткін (7 листопада 1970 — 20 серпня 2014) — старшина резерву, Міністерство внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни.
| Уткін Олександр Анатолійович | ||
|---|---|---|
 Старшина | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
7 листопада 1970 Подище, Прилуцький район | |
| Смерть |
20 серпня 2014 (43 роки) Іловайськ | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Псевдо | «Колдун» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Народився 1970 року в селі Подище (Прилуцький район, Чернігівська область). Середню освіту здобував у Чернігівському інтернаті — у віці 6 років в зв'язку з сімейними обставинами він зі своєю сестрою Іриною потрапив до дитячого будинку. Вступив до 1-го класу Чернігівської школи-інтернату, 1978-го переведений до школи-інтернату міста Городня Чернігівської області, де отримав восьмирічну освіту. 9-й та 10-й класи Олександр закінчував у Чернігові.
Пройшов строкову службу у ЗС СРСР, в Естонії. Був сапером; під час служби зазнав поранення. Отримав освіту будівельника; працював будівельником-висотником, охоронцем. Певний час служив в одному зі спецпідрозділів СБУ. Працював майстром-будівельником на Чорнобильській АЕС у місті Славутичі.
В часі війни — командир відділення 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас».
Загинув у бою при звільненні Іловайська від проросійських терористів. Тоді ж полягли Кіпішинов Геннадій Юрійович; Кузяков Артем Володимирович та Ніколенко Анатолій Володимирович. 20 серпня 2014 року мікроавтобус «Тойота», на якому з Іловайська вивозили поранених (за свідченням офіцера з позивним «Дантист», у машині перебували 8 бійців батальйону «Донбас» та військовослужбовець ЗСУ) в районі села Грабське (Амвросіївський район) потрапив у засідку, влаштовану двома взводами регулярних військ ЗС РФ. Ніколенко дістав тяжке поранення та підірвав ручною гранатою себе й кількох росіян, які намагалися захопити його у полон.
Похований у селі Киселівка Менського району — за місцем проживання сестри.
Без Олександра лишилася сестра.
Нагороди та вшанування ред.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений:
- орденом «За мужність» III ступеня (27.11.2014, посмертно).
- Присвоєно звання «Почесний громадянин Менського району» (посмертно)
- Вшановується 20 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[1]
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 3, місце 12.
- «Іловайський Хрест» (посмертно)
- 2018 року нагороджений Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
Примітки ред.
Джерела ред.
- Указ Президента України від 27 листопада 2014 року № 892/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- Уткін Олександр Анатолійович
- Почесні громадяни Менського району
- 20 серпня — річниця загибелі учасника АТО Олександра Уткіна
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |