Ута фон Балленштедт
| Ута фон Балленштедт | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
1000 Гарц, Герцогство Саксонія, Священна Римська імперія |
| Померла |
23 жовтня 1046[1] монастир аббатства Гернроде, герцогство Саксонія, Священна Римська імперія |
| Поховання | Наумбурзький собор святих апостолів Петра і Павла |
| Діяльність | правителька |
| Титул | маркграф |
| Рід | Асканії |
| Батько | Adalbert von Ballenstedtd |
| Брати, сестри | Esico of Ballenstedtd і Hazecha von Ballenstedtd |
| У шлюбі з | Eckard II, Margrave of Meissend |
 | |
Ута Балленштедтська (також Ута Наумбурзька; нім. Uta von Ballenstedt, приблизно 1000 — 23 жовтня, бл. 1046) — маркграфиня, дружина Еккегарда II, маркграфа Мейсена, Саксонської Східної марки та графа Хутіці.
Родина ред.
Батьки Ути (Оди) — Адальберт, маркграф Балленштедта, та Гідда, донька графа Одо I Лужицького . У неї були три брати: Езіко Балленштедський — граф, засновник роду Асканіїв, Дітріх — настоятель церкви в Балленштедті, Лудольф — чернець монастиря Корвей та сестра Хацеха — настоятелька абатства Гернроде.
Дитинство і юність ред.
Ута народилася 1 січня 1000 року в Гарці, мальовничому гірському краї Німеччини. Юна графиня виховувалась в одному з жіночих монастирів, розташованих поблизу сімейних маєтків. Призначалися вони для представниць високої знаті, грали роль як релігійних центрів, а й свого роду академій та університетів. У монастирях велося літописання, листувалися книжки, створювалися трактати, збиралися багаті бібліотеки. Ута багато читала, чудово зналася на історії, любила музику, добре грала на органі, знала лікарські трави. Головні якості, які їй прищеплювали з дитинства — домовитість та шанування майбутнього чоловіка.
Шлюб ред.
Шлюб Ути з графом Мейсенським відбувся, мабуть, із політичних інтересів. На цьому шлюбі, який виявився бездітним, закінчився рід Еккегардінерів. Еккегард II, який правив графством 15 років (1031—1046) аж до своєї раптової кончини, був відважним воїном та справедливим правителем. Після його смерті в 1046 році 46-річна Ута пішла в монастир абатства Гернроде, яким керувала її сестра Хацеха, відмовившись від спадщини чоловіка, яка частково перейшла абатству та імператриці Агнесі. Дата смерті Ути не встановлено, відомо лише, що це сталося 23 жовтня, приблизно 1046 року.
В архітектурі ред.
В історичному центрі німецького містечка Наумбург (земля Саксонія-Ангальт) знаходиться Наумбурзький собор. У західній частині собору на висоті приблизно трьох метрів височіють фігури маркграфа Еккегарда II та його дружини Ути — це єдине скульптурне зображення, що дійшло до нас. Її обличчя випромінює чистоту та силу. На грудях у маркграфині брошка у вигляді шестикінцевої сніжинки з трьома колами на кожному промені (знамено миру). Скульптурне зображення Ути вважається одним із найяскравіших жіночих образів у мистецтві середньовіччя.
У живописі ред.
Фігуру маркграфині, що тримає в руках скриньку зі скарбом Миру — каменем Чинтамані, використовував у своїй роботі «Утримувач світу» (Камінь несучий) Микола Реріх. Картина була написана в 1933 році та присвячена дружині художника — Олені Реріх .
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #120330601 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Література ред.
- Helmut Assing: Die frühen Askanier und ihre Frauen . Kulturstiftung Bernburg 2002, стор. 6
- Michael Imhof і Holger Kunde, Uta von Naumburg, Michael Imhof Verlag, Petersberg, 2011
- Andreas Thiele: Erzählende genealogische Stammtafeln zur europäischen Geschichte Band I . Volume 1, RG Fischer Verlag, Frankfurt/Main 1993, Plate 217
- Hermann Wäschke: Geschichte Anhalts von den Anfängen bis zum Ausgang des Mittelalters . Otto Schulze Verlag, Cöthen 1912, pp. 67-69