Устрій Ацтекської імперії

Устрій Ацтекської імперії — адміністративно-політична організація держави ацтеків, що забезпечувало існування ацтекського суспільства. Мала чіткі риси східної деспотії на чолі із великим тлатоані. Його влада спиралася на розвинений бюрократичний апарат.

Влада і адміністраціяРедагувати

На чолі держави знаходився Huey tlatoani (Великий тлатоані, або Великий Оратор), яким був тлатоані-колуа текутли (colua tecuhtli) Теночтітлана. В його руках була зосереджена вища політична, військова та релігійна влада. Він мав необмежену владу, але в межах, коли вона не суперечила інтересам світської, військової та жрецької знаті, виразником інтересів якої він був. Влада його вважалася довічною, усунути уей тлатоані можна було лише фізично.

Другим за важливістю людиною в державі був носій титулу «чіуакоатль». Його розглядають як заступника імператора, віце-тлатоані. Він виконував функції тлатоані, коли той був відсутній, коли після смерті імператора новий ще не отримав владу (в межах декількох днів), проводив раду з виборів нового тлатоані, займався розподілом норм данини і контролем за її збором, міг, як і тлатоани, засудити до смерті, був суддею у військових та карних справах. Саме чіуакоатль відбирав вояків для нагородження, організовував військові походи і призначав очільників військових загонів.

До вищого рівня влади належала Рада чотирьох, що отримала таку назву в дослідницькій літературі за кількістю членів (самоназва в ацтеків невідома). Він складався з вищих військових чинів. Поява зазвичай пов'язують з ім'ям Іцкоатля і часом формування Потрійного союзу. Перелік військових звань і чинів, які мали члени Ради чотирьох, в джерелах наводиться по-різному. Найчастіше називаються тлакочкалкатль, тлакатекатль, есуауакатль, тлілланкалкі.

 
Тлакочкалкатль

Головою Ради чотирьох був тлакочкалкатль (tlacochcalcatl — «голова дому дротиків»), який був вищим суддею імперії, а також відповідав за стан озброєння і наявність його в достатній кількості.

 
Тлакатекатль

Посаду тлакатекатль (tlakatekatl — «людина-вояк»), як правило, носили усі майбутні імператори, починаючи з Чимальпопоки. Це був головнокомандувачем військ.

До титулів «тлакатлекутль» і «тлакочкалкатль» мали відношення два невеликих храми (або особливі приміщення) у дворі храму Уїцилопочтлі, звані відповідно Тлакатеко (Tlacatecco — «храм тлакатекатля») і Тлакочкалко (Tlacochcalco — «храм тлакочкалкатля»). Туди приводили жерці новообраного Радою чотирьох уей тлатоані для чотириденного обряду коронації.

Есуауакатль (Yezhuahuacatl — «то, що проливає кров») був представником вищої аристократії, а тлілланкалкі (Tlillancalqui — «господар дому мороку», титул, пов'язаний з культом божества темряви) називали представником народу (за іншими відомостями жрецтва). В останньому випадку розумілося представництво вільного населення власне міста Теночтітлана, серед висуванців якого могли бути насамперед жерці.

Члени Ради чотирьох мали також титул текутлі (Tecuhtli — «пан»). Ці чотири вищих чину носили спеціальні шати, волосся зав'язували на маківці особливим вузлом (Temilotl — «кам'яна колона»). Відповідно до Кодексу Мендоси, тлакатекатль і тлакочкалкатль помітно перевершували багатством шат і різного роду військових девізів двох інших (в цьому джерелі вони названі уітцнауатль і тікокіауакатль). Рада чотирьох становила коло найближчих радників уей тлатоані. Жодної серйозної справи він не розпочинав, чи не обговоривши її з ними. Вони разом з чіуакоатлєм організовували й проводили вибори нового імператора.

Проте до часу Мотекусома II функції Ради чотирьох значною мірою перейшли до військової ради. У палаці володаря, в особливому приміщенні, що називався Текіуакакаллі (Tequihuacacalli — «будинок командирів») або Куаукаллі (Cuauhcalli — «будинок орла»), засідали вищі військовики, розглядаючи все, що було пов'язано з війною, а також деякі найбільш важливі справи, що стосувалися долі держави. Головою цієї ради був тлакочкалкатль.

Існувала також дорадча рада, куди входило близько 80 «старійшин», куди входили вищі військові чини, вожді, головні жерці і старійшини. Вона збиралася для вирішення найскладніших ситуацій, а також для формального затвердження уей тлатоані (після попереднього вибору Ради чотирьох).

У всіх особливо важливих церемоніях, насамперед ритуального характеру, брали участь тлатоані членів Потрійного союзу. Періодично, 1 раз на 80 днів, вони збиралися в Теночтітлане для обговорення та узгодження важливих справ і планів. На такі наради тлатоані Тескоко і Тлакопана прибували разом зі своїм оточенням, вождями меншого рангу.

У залежних містах здебільшого зберігалися тлатоані з місцевих династій, хоча часто до них призначався ще один тлатоані з мешиків. Зазвичай це відбувалося у долині Мехіко, де влада членів Потрійного союзу була незаперечною. Здебільшого у підкорені міста надсилався як тлатоані представник правлячої династі. Так, до моменту свого обрання імператором Монтесума II був тлатоані міста Екатепека.

На чолі автономного міста колишнього альтепетля стояв «текутлі» ("пан>) з числа місцевої знаті. Такий самий принцип тривалий час зберігався при призначенні керівників областей імперії. В важливих «провінціях» призначався військовий губернатор — куаутлатоані («оратор від орла») та суддя вищого рангу — тлакатекутлі («сеньйор серед людей»).

СтруктураРедагувати

До 1519 року ацтекська держава була розділена на 38 частин, які дослідники зазвичай називають «провінціями». У свою чергу, вони були розділені на близько 500 більш дрібних підрозділів з центрами в містах і поселеннях, найнижчий рівень становили громади-кальпуллі. Межі всіх цих структур більш-менш відповідали тому становищу, яке вони мали до їх включення до складу імперії. Самі ці 500 територій й усі кальпуллі, перш за все, сільські, становили перший, найнижчий рівень державної організації.

Другий рівень утворювали ті структури, які у момент створення Потрійного союзу були відображенням політичних і територіальних інтересів його засновників — Теночтітлана, Тескоко і Тлакопана. В перші роки існування імперії Теночтітлан мав вплив на території, що розташовувалися на півночі і півдні Мексиканської долини, це була так звана Мішікатлаллі (Mexicatlalli — «земля мешиків») ; Тескоко — на сході, Тлакопана — на заході. Втім напочатку XVI ст. реальна структура союзу істотно змінилася, навіть у Мексиканській долині неможливо простежити жорсткого поділу влади між Теночтітланом, Тескоко й Тлакопаном. Населення долини було розділено як і раніше з урахуванням етнічних ознак, але всі території були підзвітні вже лише Теночтітлану як центру держави.

Третій рівень утворювали (альтепетлі). Вони відповідали тому, що колись було незалежним містом-державою. Проте були наділені різним правовим статусом, деякі були частиною «провінцій» імперії. Проте в більшості альтепетлі зберігали внутрішню автономію.

 
Провінції імперії

Найчисленнішим рівнем були провінції. Головні міста, що служили центрами таких територій, називалися тлайакатль (tlayacatl). Зазвичай на чолі провінцій стояв представник місцевої знаті. Втім у разі їх наполегливого опору або повстання проти влади Потрійного союзу, переможці відбирали правителів і чиновників, які стануть управляти провінцією, але не з місцевих, а з тих, хто їх завоював. Знову підкорених називали tequitintlacote («виплачують данину, наче раби»).

Провінції отримували назву за головним містом: 1) Тлателолько, 2) Петлакалько, 3) Аколуакан (сюди входили стародавні міста Отомпан, Теотіуакан, Пачука), 4) Куаунауак або Куернавака (родюча земля, багата бавовною, фруктами, рідкісними породами дерев, птахів та ін.), 5) Уештепек (Уаштепек); 6) Куаутітлан (дуже важливий район, населений науа), 7) Ашокопан або Ісмікілпан (населений отомі), 8) Атотонілько Великий, 9) Уеіпочтлан, 10) Атотонілько, 11) Шілотепек (населений головним чином отомі), 12) Тололокан, 13) Окуілан (гористий район, мешканці якого говорили на матлатцінка; область Толука), 14) Маліналько (стратегічний і релігійний центр), 15) Шокотітлан (на півдні плато Толука, де жили отомі і масауа), 16) Тепекуакуілько (у сучасному штаті Герреро), 17) Кіуатлан (прикордонний з державою пурепеча, що простягався смугою вздовж узбережжя Тихого океану до сучасного Акапулько) 18) Тлачко, 19) Тлаупан (район міштеків), 20) Тлаукосаутітлан (у сучасному штаті Герреро), 21) Куаутеопан або Кіаутеопан (сучасний штат Герреро), 22) Йоуалтепек (область міштеків), 23) Чалько (аграрний центр Мексиканської долини), 24) Тепейакак (населений науа, міштеками і чочо-пополока), 25) Коаіштлауака або Коаіштлауака (область міштеків між Тототепеком і Теотітланом, релігійним центром міштеків), 26) Койолапан (стародавня сапотекська область з їх центрами Монте-Албан, Мітлу, Оахака), 27) Тлачкіауко, 28) Точтепек або Тучтепек (багаті землі в зоні тропіків), 29) Шоконочко (найпівденніша область на перешийку Теуантепек, куди входив південний захід сучасного штату Чіапас з районами Соконуско і Айотлан,, що межує тепер з Гватемалою), 30) Куауточко або Уаутуско (в сучасному штаті Веракрус), 31) Куетлаштлан (на узбережжі Мексиканської затоки), 32) Тлапакойан (північ сучасного штату Пуебло, де жили науа і тотонаки), 33) Тлатлаукуітепек (на кордоні сучасних штатів Пуебла і Веракрус), 34) Точпан або Тушпан (в сучасному штаті Веракрус), 35) Атлан Шіукоак або Ціукоак (населений переважно уастеками), 36) Ошітіпан (аванпост імперії на р. Пануко); 37) Коташта, 38) Куауакан.

На спустошених, а іноді й просто вільних землях Теночтітлан засновував свої колонії і у вигляді особливих залог. Ці колонії-залоги управлялися безпосередньо з Теночтітлана і були підконтрольні вищим військовим чинам — тлакатекатлю і тлакочкалкатлю. Найбільш важливі колонії були в Толуці (сучасна Матлатцінка), Остомані та Алаушгґлані (нинішній штат Герреро) і Оахаці (нині однойменне місто в штаті Оахака). Особливо численні й великі колонії були створені в часи володарювання уей тлатоані Ауітцотля.

ДжерелаРедагувати

  • Townsend, Richard F. (2000) The Aztecs. revised ed. Thames and Hudson, New York.
  • Smith, Michael E. (2003). The Aztecs (2nd ed.). Malden, MA: Blackwell Publishing. ISBN 0-631-23015-7.