Відкрити головне меню

Гулам Гусейн Алі Хан або Умдат уль-Умара (англ. Ghulam Husain Ali Khan, 8 січня 1748 — 15 липня 1801) — наваб індійського князівства Аркот з 1795 по 1801 рік. Його дід, Анваруддін Хан, дав йому ім'я Абдул Валі. Але пізніше був названий Умдатом уль-Умара, на честь Імператора Мугулов Шан Алама Другого.[1]

Умдат уль-Умара
Umdat ul-Umara
Umdat ul-Umara.jpg
Наваб
Правління 1795-1801
Попередник Мухаммеда Алі Хан Валахьяхі
Наступник Азім-уд-Даула
Біографічні дані
Релігія Іслам
Народження 1748(1748)
Смерть 1801(1801)
Мадрас, Індія
Поховання Тіручірапаллі
Батько Мухаммеда Алі Хан Валахьяхі

Ранні рокиРедагувати

Умдат уль- Умара був сином Мухаммеда Алі Хан Валахьяхі, затятого союзника Ост-Індської компанії Великої Британії.
Був призначений навабом Субаха Насарнагаром (17591760 роки) і субахом Акротії (1760 рік), і був підвищений імператором Шах Аламом Другим до титулу Умдата Уль Умаров, завдяки заступництву Роберта Клайва, 12 серпня 1765 року.

Період правлінняРедагувати

Він швидко очолив князівство одразу після смерті його батька, 13 жовтня, і був призначений в муснад 16 жовтня 1795 року Умдат уль-Умара, займав престол з 1795 по 1801 рік.

Під час його правління британська Ост-Індська компанія вимагала земельні наділи як подарунки. Багато учасників британської Ост-Індської компанії вважали, що Умдат уль-Умара, як Наваб Карнатіка, таємно допомагав Тіпу Султану під час четвертої англо — майсурскої війни. Після поразки Тіпу Султана в 1799 році, британці відразу ж звинуватили наваба у співпраці з Тіпу Султаном і вимагали всю адміністрацію королівства як компенсацію.

Умдат уль-Умара чинив опір вимогам британської Ост-Індської компанії. Незабаром після цього Умдат уль-Умара помер, можливо був отруєний компанією. Захоплення володінь Умдат уль-Умара Британією відбувся під час правління його племінника і спадкоємця Азім-уд-Даул. Як тільки Азім-уд-Даул зійшов на престол 31 липня 1801, він був змушений підписати договір передачі цивільного і муніципального управління Карнатіка британській Ост-Індської компанії. Цей документ означав, що Азім-уд-Даул поступився всіма свої землями британському правлінню, в тому числі й територією Полігарс.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Prince of Arcot. www.princeofarcot.org. Процитовано 2015-11-19.