Ульцька мова
У́льцька мова — мова народності ульчів, що живуть в Ульцькому районі Хабаровського краю Росії. Належить до південної гілки Тунгуської мовної родини. Ульцька — аглютинативна синтетична мова номінативного устрою. Як і в інших Алтайських мовах у ній спостерігається сингармонізм голосних.
| Ульцька мова | |
|---|---|
| Поширена в | Хабаровський край (Росія) |
| Регіон | Далекий Схід |
| Носії | 730 |
| Писемність | кирилиця |
| Класифікація | Алтайські мови >> Тунгуські мови >> Південнотунгуські мови |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | ulc |
Фонетика ред.
Голосні ред.
Усі голосні в ульцькій мові мають короткий та довгий (подвоєний) варінт. Довгота голосних в ульцькій мові не позначається на письмі, але чітко розрізняється при вимові. Наприклад:
пиқтэ (дитина) — пӣқтэ (кропива),
оми̇ (людський зародок) — о̄ми̇ (мала касатка).
| Підйом\Ряд | Передній | Середній | Задній |
| Верхній | и [i] | у [u] | |
| Середній | и̇ [ɪ], е [ɛ] | э [ə] | у̇ [ʊ], о [o] |
| Нижній | а [a] |
Голосні верхнього підйому «и», «у» та середнього підйому «и̇», «у̇» не розрізняються на письмі, але чітко розрізняються при вимові.[1]
Як і в інших мовах Алтайської макрородини, в ульцькій спостерігається сингармонізм голосних. Усі голосні за підйомом поділяються на 2 серії: верхні та нижні. В одному слові можуть бути голосні тільки з однієї серії:
| Верхні | и, э, у |
| Нижні | и̇, а, у̇, о, е |
Наголос в ульцькій мові, так само як і у нанайській та удеґейській, експіраторно-тонічний: на голосний першого складу падає слабкий експіраторний (силовий) наголос, а на голосний останнього — тонічний. Причому голосний першого складу звучить чіткіше, ніж інші.[1]
Приголосні ред.
| Приголосні | Лабіальні | Дентальні | Палатальні | Велярні | Увулярні |
| Вибухові | п [p], б [b] | т [t], д [d] | ч [ʨ], ǯ [ʥ] | к [k], г [g] | қ [q] |
| Фрикативи | в [β], ф [ɸ] | с [s] | х [x] | ҳ [χ] | |
| Носові | м [m] | н [n] | н' [ɲ] | ң [ŋ] | |
| Сонорні | р [r], л [l] | ||||
| Ґлайди | в [w] | й [j] |
Звуки т, д та н виступають тільки у твердій формі, а палатальні ч, ǯ та н' — тільки у м'якій. Звук л звучить, як напівм'який. Усі інші приголосні пом'якшуються у позиції перед голосними переднього ряду.
Морфологія ред.
Іменник ред.
Іменник в ульцькій мові має такі категорії, як:
- число: однина та множина,
- відмінок: називний, знахідний, орудний, давальний, напрямковий, місцевий, повздовжний та вихідний,
- присвійність: особова та безособова.
Усі категорії позначаються разними афіксам, які додаються у певному порядку. Наприклад:
| қалǯам -> қалǯамсал -> қалǯамсалду̇ -> қалǯамсалду̇си̇ | (велетень -> велетні -> велетням -> твоїм велетням |
Категорія числа іменника відрізняється певною нечіткістю. Форма однини (загального числа) часто вживається і для позначення множини.[1] Наприклад:
н'и — людина, люди
мо̄ — дерево, дерева
му̇ри̇(н) — кінь, коні
Ідея кількості також бути виражена числівником або прислівниками, на кшталт «эгди» (багато), «у̇му̇н» (один), «ǯуэл» (два) тощо. Іменник у такому випадку стоїть у формі однини.
Афікс множини -сал/-сэл вживається досить рідко:
пиқтэ -> пиқтэсэл (дитина -> діти),
ама -> амасал (батько -> батьки, отці).
Іменники в ульцкій відмінюються у залежності від того, на який звук вони закінчуються (голосний, приголосний, носовий) та серії голосних.
| Простий тип відмінювання | Відмінювання слів з посесивними афіксам | ||||
| Відмінок | «качка» | «озеро» | «крило» | «моя шапка» | «твоя шапка» |
| Називний | гаса | хэвэ | ҳасал(и) | āпу̇мби̇ | āпу̇нси̇ |
| Знахідний | гасава | хэвэмбэ | ҳасалба | āпу̇мбаи̇ | āпумбас(и̇) |
| Орудний | гасаǯи̇ | хэвэнǯи | ҳасалǯи̇ | āпунǯи̇и̇ | āпунǯи̇с(и̇) |
| Давальний | гасаду̇ | хэвэнду | ҳасалду̇ | āпунду̇и̇ | āпундус(и̇) |
| Напрямковий | гасати̇ | хэвэнти | ҳасалти̇ | āпунти̇и̇ | āпунти̇с(и̇) |
| Місцевий | гасала | хэвэндулэ | ҳасалду̇ла | āпундулаи̇ | āпундулас(и̇) |
| Поздовжний | гасаки̇ | хэвэңки | ҳасалки̇ | āпунки̇и̇ | āпункис(и̇) |
| Вихідний | гасаǯи̇ǯи̇ | хэвээнǯиǯи | ҳасалǯи̇ǯи̇ | āпунǯиǯии | āпунǯиǯис(и̇) |
В ульцькій мові є особові та безособові присвійні афікси, що означають належність. Присвійні афікси додаються після афіксу відмінка.
| Особово-присвійні закінчення | |
| -и̇/-и, -би̇/-би | мій |
| -си̇/-си/-с | твій |
| -ни̇/-ни/-н | його, її |
| -пу̇/-пу, -му̇/-му | наш |
| -су̇/-су | ваш |
| -ти̇/-ти/-т | їх |
| Безособово-присвійні закінчення | |
| -и̇/-и, -би̇/-би | чийсь (власник в однині) |
| -вари/-вэри, -бари/-бэри | чийсь (власник в множині) |
Прикметник ред.
Прикметники в ульцькій мові не мають категорії роду. У залежній позиції вони не відмінюються ані за числами, ані за відмінками. Прикметники поділяються на якісні та відносні. Присвійних прикметників в ульцькій мові не має, їх роль грають іменники у присвійних конструкціях. Наприклад:
н'и ңалани̇ — людська рука (букв.: «людина рука-її»),
мапа поқтони̇ — ведмежий слід (букв.: «ведмідь слід-його»).
До якісних відносяться такі прикметники, як «да̄и̇» (великий), «н'учи» (малий), «гу̇гду» (високий), «чагǯа» (білий), «сэгǯэ(н)» (червоний), тощо.
Відносні прикметники утворюються від основ іменників, прислівників та дієслів за допомогою суфіксів -вли̇̇̇/-вли, -у̇ли̇/-ули; -кту̇/-кто/-кту; -ма/-мэ/-мо та допоміжного слова «би». Наприклад:
н'ама -> н'амавли̇ (тепло -> теплий),
ну̇ңди̇ -> ну̇ңду̇ли̇ (холод -> холодний),
дака(чи) -> дакавли̇ (загострювати -> гострий),
пэйǯэ -> пэйǯэмэ (цегла -> цегляний),
пуйу -> пуйукту (варити -> зварений).
Форма підсиленого ступеню порівняння утворюється за допомогою суфіксу -ла/-лэ та слова «би», а найвищого ступеню за допомогою слів «чу» та «манга». Наприклад:
н'учи -> н'училэ би -> чу/манга н'учи (малий -> замалий -> найменший).
Займенник ред.
Відмінювання особових займенників:
| Відмінок | «я» | «ти» | «ми» | «ви» | «він, вона, воно» | "вони |
| Називний | би | си | бӯ | сӯ | на̄ни | на̄ти̇ |
| Знахідний | мимбэ | симбэ | мумбэ | сумбэ | на̄мба | намба |
| Орудний | минǯи | синǯи | мунǯи | сунǯи | на̄нǯи̇ | нанǯи̇ |
| Давальний | минду | синду | мунду | сунду | на̄нду | нанду |
| Напрямковий | минти | синти | мунти | сунти | на̄нти̇ | нанти̇ |
| Місцевий | миндулэ | синдулэ | мундулэ | сундулэ | на̄ндула | нандула |
| Поздовжний | миңки | сиңки | муңки | суңки | на̄нки̇ | нанки̇ |
| Вихідний | минǯиǯи | синǯиǯи | мунǯиǯи | сунǯиǯи | на̄нǯи̇ǯи̇ | нанǯи̇ǯи̇ |
В ульцькій мові вказівні займенники у залежній позиції не відмінюються, а у самостійній відмінюються за числом та відмінками.
| Відмінок | «цей» | «той» |
| Називний | эй | ти̇, ти̇йи̇ |
| Знахідний | эйвэ | ти̇ва |
| Орудний | эйǯи, йэǯи | ти̇ǯи̇ |
| Давальний | эйду, йэду, н'эду | ти̇ду |
| Напрямковий | эйти, эвэси | ти̇ти̇, таваси̇ |
| Місцевий | эйлэ | ти̇ла |
| Поздовжний | эйки | ти̇ки̇ |
| Вихідний | эйǯиǯи | ти̇ǯи̇ǯи̇ |
| Питальні займенники | |
| ңуй/уй | хто |
| ҳай | що (обидва змінюються за числами та відмінками) |
| ҳайңги̇ | чий (не-особа) |
| уйңги, ңуйңги | чий (особа) |
| ҳамата(н) | який |
| ҳайма(н) | з чого зроблений |
| ҳайчу̇ | з чим, що маючий |
| хайду̇ма | котрий (з декількох) |
| ҳōн(и) би | який, як існуючий |
| ҳōн/ҳōни | як |
| ҳāл/ҳāли̇ | коли |
| ҳасу̇(н) | скільки |
| ҳаваси̇ | куди |
| ҳайаǯи̇ | звідки |
| ҳайду̇ | де |
| ҳайри̇ни̇ | що робить |
| ҳайхани | що робив |
Означальні займенники:
| хэм, хум | весь, всі |
| чу̇пали̇ | все |
| гой | інший, інакший |
| пāн/пāни | деякий |
| ҳай-да хум | кожний (не-особа) |
| ңуй-дэ хум | кожний (особа) |
| ман(э) | сам, свій (відмінюється по парадиґмі посесивно-безособової відміни з основою на -н) |
Числівник ред.
В ульцькій мові розрізняються неозначені, кількісні, порядкові, розділові (по-два, по-три) та повторювальні (двічі, тричі) числівники:
| Кількісні | Порядкові | Розділові | Повторювальні | |
| 1 | у̇му̇н | умуй | омото | омора |
| 2 | ǯуэл(и) | ǯуэй | ǯуэтэ | ǯуэрэ |
| 3 | и̇ла(н) | или̇й | и̇ланта | и̇лара |
| 4 | дуи(н) | дуи̇й | дуинтэ | дуирэ |
| 5 | ту̇н'ǯа | ту̇н'ǯий | ту̇н'ǯата | тун'ǯара |
| 6 | н'уңгу(н) | н'уңгуй | н'уңгунтэ | н'уңгурэ |
| 7 | нада(н) | надай | наданта | надара |
| 8 | ǯақпу̇(н) | ǯақпу̇й | ǯақпу̇нта | ǯақпу̇ра |
| 9 | хуйу(н) | хуйуй | хуйунтэ | хуйурэ |
| 10 | ǯу̇а(н) | ǯу̇ай | ǯу̇анта | ǯу̇ара |
| 10 | ǯу̇а(н) |
| 20 | хори̇(н) |
| 30 | гу̇ти̇(н) |
| 40 | дэйи, дэғи |
| 50 | су̇сай |
| 60 | н'уңгун'ǯу |
| 70 | надан'ǯу̇ |
| 80 | ǯақпу̇н'ǯу̇ |
| 90 | хуйун'ǯу |
| 100 | (у̇м) таңгу̇ |
| 1000 | ми̇ңган |
| безліч | тумэн |
Дієслово ред.
Дієслово в ульцькій мові має такі граматичні категорії, як:
- спосіб: дійсний, наказовий та суб'юнктивний[1]
- час: у дійсному способі розрізняються 4 часові форми, а у наказовому — 2.
- особа та число
- позитивна та негативна форми
Також дієслово має такі форми:
- каузатив (змусити/спонукати зробити щось)
- форма наміру (збиратися щось зробити)
- форма потреби (треба/слід щосб зробити)
- кондиціональ
- супін
В дісному способі розрізняються 4 форми часу (теперішній I, теперішній II, минулий та майбутній), а у наказовому — 2 (теперішній та майбутній).
Дійсний спосіб ред.
У дійсному способі розрізняються 4 форми часу: теперішній I, теперішній II, минулий та майбутній. 3 з них є простими формами дієслова, а форма форма теперішнього I складається з дієприкметника та особової предикативної частки.
Позитивні форми дійсного способу:
| штовхати | давати | казати | їсти | бути | |
| Теперішній I | |||||
| би | ани̇и̇ | бӯрии | вэндии | ǯэптэсии | бии |
| си | ани̇си̇ | бӯриси | вэндиси | ǯэптэсиси | биси |
| нāни | ани̇(ни̇) | бӯри(ни) | вэнди(ни) | ǯэптэси(ни) | би(ни) |
| бӯ | ани̇пу̇ | бӯрипу | вэндипу | ǯэптэсипу | бипу |
| сӯ | ани̇су̇ | бӯрису | вэндису | ǯэптэсису | бису |
| нāти̇ | ани̇ти̇, ани̇(л) | бӯрити, бӯри(л) | вэндити, вэнди(л) | ǯэптэсити, ǯэптэси(л) | бити, би(л) |
| Теперішній II | |||||
| би | анамби̇ | бӯрэмби | вэндэмби | ǯэптэсэмби | биэмби |
| си | анати̇ | бӯрэти | вэндэти | ǯэптэсэти | биэти |
| нāни | анара | бӯрэрэ | вэндэрэ | ǯэптэсэрэ | биэрэ |
| бӯ | анаму̇ | бӯрэму | вэндэму | ǯэптэсэму | биэму |
| сӯ | анасу̇ | бӯрэсу | вэндэсу | ǯэптэсэсу | биэсу |
| нāти̇ | анара(л) | бӯрэ(л) | вэндэ(л) | ǯэптэсэ(л) | биэ(л) |
| Минулий | |||||
| би | анахамби̇ | бӯхэмби | вэнчимби | ǯэқпимби | бичимби |
| си | анахаси̇ | бӯхэси | вэнчиси | ǯэқписи | бичиси |
| нāни | анаха(ни̇) | бӯхэ(ни) | вэнчи(ни) | ǯэқпи(ни) | бичи(ни) |
| бӯ | анахапу̇ | бӯхэпу | вэнчипу | ǯэқпипу | бичипу |
| сӯ | анахасу̇ | бӯхэсу | вэнчису | ǯэқпису | бичису |
| нāти̇ | анахати̇ | бӯхэти | вэнчити | ǯэқпити | бичити |
| Майбутній | |||||
| би | ани̇ламби | бӯрилэмби | вэндилэмби | ǯэптэсилэмби | билэмби |
| си | ани̇лати | бӯрилэти | вэндилэти | ǯэптэсилэти | билэти |
| нāни | ани̇лама | бӯрилэмэ | вэндилэмэ | ǯэптэсилэмэ | билэмэ |
| бӯ | ани̇ламу̇ | бӯрилэму | вэндилэму | ǯэптэсилэму | билэму |
| сӯ | ани̇ласу̇ | бӯрилэсу | вэндилэсу | ǯэптэсилэсу | билэсу |
| нāти̇ | ани̇лалма | бӯрилэлмэ | вэндилэлмэ | ǯэптэсилэлмэ | билэлмэ |
Негативна форма теперішнього I утворюється за допомогою афіксу -си/-си̇, а в усіх інших формах — за допомогою частки эчиэ(л). Приклад:
| не штовхати | не давати | не казати | не їсти | не бути | |
| Теперішній I | |||||
| би | анаси̇̇мби̇ | бӯрэсимби | вэндэсимби | ǯэптэсимби | биэсимби |
| си | анаси̇̇си̇ | бӯрэсиси | вэндэсиси | ǯэптэсиси | биэсиси |
| нāни | анаси̇̇(ни̇) | бӯрэси(ни) | вэндэси(ни) | ǯэптэси(ни) | биэси(ни) |
| бӯ | анаси̇̇пу̇ | бӯрэсипу | вэндэсипу | ǯэптэсипу | биэсипу |
| сӯ | анаси̇̇су̇ | бӯрэсису | вэндэсису | ǯэптэсису | биэсису |
| нāти̇ | анаси̇̇ти̇, анаси̇̇(л) | бӯрэсити, бӯрэси(л) | вэндэсити, вэндэси(л) | ǯэптэсити, ǯэптэси(л) | биэсити, биэси(л) |
| Минулий | |||||
| би | эчиэ(л) анаи̇ | эчиэ(л) бӯрэи | эчиэ(л) вэндэи | эчиэ(л) ǯэптэи | эчиэ(л) биэи |
| си | эчиэ(л) анаси̇ | эчиэ(л) бӯрэси | эчиэ(л) вэндэси | эчиэ(л) ǯэптэси | эчиэ(л) биэси |
| нāни | эчиэ(л) ана(ни̇) | эчиэ(л) бӯрэ(ни) | эчиэ(л) вэндэ(ни) | эчиэ(л) ǯэптэ(ни) | эчиэ(л) биэ(ни) |
| бӯ | эчиэ(л) анапу̇ | эчиэ(л) бӯрэпу | эчиэ(л) вэндэпу | эчиэ(л) ǯэптэпу | эчиэ(л) биэпу |
| сӯ | эчиэ(л) анасу̇ | эчиэ(л) бӯрэсу | эчиэ(л) вэндэсу | эчиэ(л) ǯэптэсу | эчиэ(л) биэсу |
| нāти̇ | эчиэ(л) анати̇ | эчиэ(л) бӯрэти | эчиэ(л) вэндэти | эчиэ(л) ǯэптэти | эчиэ(л) биэти |
Наказовий спосіб ред.
У наказовому способі розрізняються форми теперішнього та майбутнього часу:
| Теперішній | -ру/-ру̇, -у/-у̇, -в |
| Майбутній | -сар(и)/-сэри(и̇) |
Форма множини 2 особи утворюється за допомогою афіксу -ксу/-ксу̇:
вэну(ру) -> вэнуксу (скажи -> скажіть),
бису(ру) -> бисуксу (будь -> будьте).
Як форми наказового способу 1 та 3 осіб вживаються форма з афіксом -ңа/-ңэ та форма з афіксом -ǯи/-ǯи̇, після якої йде особове закінчення. Наприклад:
анаǯи̇та — хай я штовхну,
анаǯи̇пу — хай ми штовхнемо
Негативна форма наказового способу утворюється за допомогою частки «эǯи»:
эǯи ана(ра) — не штовхай,
эǯи анаксу̇ — не штовхайте,
эǯи бурэ — не давай,
эǯи бурэксу — не давайте.
Суб'юнктивний спосіб ред.
Суб'юнктивний утворюється за допомогою афіксу «-мча/-мчэ/-мчо» та особово-предикативного закінчення. Негативна форма утворюється за допомогою частки «эңдэ» та допоміжного дієслова «та» (робити), яке приймає на себе афікс способу та особи. Наприклад:
анамча -> эңдэ ана тамча (йому б штовхнути -> йому б не штовхнути),
анамчайи̇ -> эңдэ ана тамчайи̇ (щоб я штовхнув ->щоб я не штовхав),
бимчэси -> эңдэ би тамчаси̇ (щоб ти був -> щоб ти не був).
Інші форми дієслова ред.
Супін утворюється за допомогою афіксу -бда/-бдэ та особово-предикативного закінчення. Негативна форма супіну утворюється за допомогою частки эңдэ та допомміжного дієслова «та» (робити). Супін використовується для позначення мети. Наприклад:
анабдани̇ -> эңдэ ана табдани̇ (щоб він штовхнув -> щоб він не штовхнув),
анабдаи̇ -> эңдэ ана табдаи̇ (щоб я штовхнув -> щоб я не штовхнув).
Кондиціональ утворюється за допомогою афіксу -ву̇ча/-вучэ. Негативна форма також утворюється за допомогою частки эңдэ та допомміжного дієслова «та» (робити). Наприклад:
анаву̇чани -> эңдэ ана таву̇чани̇ (якщо/коли він штовхнув -> якщо/коли він нештовхнув)
Інші форми:
| Каузатив | -(бу̇)ван/-(бу)вэн, -ву̇/-ву, -бу̇/-бу | спонукати/змусити зробити щось |
| Форма наміру | -йча/-йчэ, -ди̇ча/-дичэ | збиратися щось зробити |
| Форма потреби | -мси̇/-мси | треба/слід щось зробити |
| Напрямкова форма | -ңда/-ңдэ | піти зробити щось |
Дієприслівник ред.
В ульцій мові розрізняються 5 видів дієприслівників:
- Теперішнього часу (або Одночасні дієприслівники). Форма однини утворюється за допомогою закінчень -ми̇/-ми, а форми множини -мари̇/-мэри.
- Минулого часу (або Різночасові дієприслівники. Утворюється за допомогою закінчень -ра/-рэ, -та/-тэ та -да/-дэ. За числами не відмінюються.
- Умовні. Форма однини утворюється за допомогою закінчень -пи̇/-пи, а форми множини -пари̇/-пэри.
- Одночасно-довготривалі. Форма однини утворюється за допомогою закінчень -мди̇/-мди, а форми множини -марди̇/-мэрди. Використовуються рідко.
- Одночасно-миттєві. Утворюється за допомогою закінчень -рач/-рэч, -тач/-тэч та -дач/-дэч. За числами не відмінюються. Використовуються рідко.
Сполучники ред.
Приклади сполучників в ульцькій:
| ти̇там-да | але |
| оси̇ни̇ | якщо, коли |
| ти̇там(и̇) | тому що |
| (ти̇)тара | потім |
| гучи | ще |
Джерела ред.
Посилання ред.
- Lewis, M. Paul (ed.) (2009). Ethnologue: Languages of the World, 16th edition. Dallas, Texas: SIL International. Процитовано 17 вересня 2009.
- Bitkeeva, A.N.; V.Y. Gusev, O.A. Povoroznyuk, D.A. Funk, N.V. Khokhlov, K.G. Shakhovtsov (2005). Endangered Languages of Indigenous Peoples of Siberia. UNESCO Moscow Office. Архів оригіналу за 28 липня 2009. Процитовано 21 вересня 2009.
- Documentation for ISO 639 identifier: ulc. ISO 639-3. SIL International. 2009. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 21 вересня 2009.
- "Языки народов Сибири, находящиеся под угрозой исчезновения". Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 21 вересня 2009.