Вікіпедія

Ульріх де Мезьєр

Карл Ернст Ульріх де Мезьєр (нім. Karl Ernst Ulrich de Maizière; 24 лютого 1912, Штаде — 26 серпня 2006, Бонн) — німецький офіцер, оберст-лейтенант генштабу вермахту, генерал бундесверу.

Ульріх де Мезьєр
нім. Karl Ernst Ulrich de Maizière
Генерал де Мезьєр (вересень 1966).
Народився 24 лютого 1912(1912-02-24)[1][3][…]
Штаде, Провінція Ганновер, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Помер 26 серпня 2006(2006-08-26)[1] (94 роки) або 27 серпня 2006(2006-08-27)[2] (94 роки)
Бонн, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина[1]
Країна  Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Друга світова війна
Посада General Inspector of the Bundeswehrd і Inspector of the Armyd
Військове звання генерал
Рід Maizièred
Брати, сестри Clemens de Maizièred
У шлюбі з Eva de Maizièred
Діти Томас де Мезьєр і Andreas de Maizièred
Нагороди
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
 Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Великий офіцер ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Командор ордена Почесного легіону
Легіон Заслуг (Командор) (США)
Легіон Заслуг (Командор) (США)
Кавалер Великого Хреста 2 класу ордена За заслуги перед ФРН
Кавалер Великого Хреста 2 класу ордена За заслуги перед ФРН
IMDb ID 0210024

Біографія ред.

Син держслужбовця, вченого-юриста, офіцера запасу Вальтера де Мезьєра і його дружини Елізабет, уродженої Дюкерс. Ульріх де Мезьєр спочатку мріяв стати музикантом. Він навчався в Ганноверській гуманістичній гімназії імені імператора Вільгельма, багато читав і добре грав на фортепіано. Однак в 1930 році, після отримання абітура, змінив свої плани, ставши фанен-юнкером 5-го піхотного полку в Штеттіні. Учасник Другої світової війни, був поранений на Східному фронті, потрапив у полон . У британському таборі для військовополонених на території Бельгії завідував бібліотекою, де було 750 книг. В останні місяці війни був першим офіцером Генерального штабу і брав участь в переговорах з Червоною армією про капітуляцію Німеччини.

 
Генерал де Мезьєр (2005).

В 1947/51 роках навчався і працював в сфері книжкової і нотної торгівлі. В 1951 році повернувся на військову службу, брав активну участь у створенні бундесверу. З 1966 року — генерал-інспектор бундесверу. В 1972 році вийшов у відставку. До кінця життя співпрацював з Федеральним міністерством оборони.

Звання ред.

Нагороди ред.

Див. також ред.

Література ред.

  • Soldatische Führung – heute. Vorträge und Reden zur Aufgabe und Situation der Bundeswehr, R. v. Decker’s Verlag G. Schenck, Hamburg 1966; 2. erweiterte und 3. Auflage unter dem Titel Bekenntnis zum Soldaten. Militärische Führung in unserer Zeit, 1971, ISBN 3-7685-2271-7.
  • Führen – im Frieden. 20 Jahre Dienst für Bundeswehr und Staat, Bernard & Graefe, München 1974, ISBN 3-7637-5134-3.
  • Verteidigung in Europa-Mitte. Studie im Auftrag der Versammlung der Westeuropäischen Union, Lehmann, München 1975, ISBN 3-469-00554-0.
  • In der Pflicht. Lebensbericht eines deutschen Soldaten im 20. Jahrhundert, Mittler, Herford Bonn 1989, ISBN 3-8132-0315-8 (Автобіографія).
  • Dermot Bradley, Heinz-Peter Würzenthal, Hansgeorg Model: Die Generale und Admirale der Bundeswehr. 1955 – 1999. die militärischen Werdegänge (= Deutschlands Generale und Admirale; Teil VIb). Band 3: Laegeler – Quiel. Biblio-Verlag, Osnabrück 2005, ISBN 978-3-7648-2382-5, S. 166.
  • Bernd Freytag von Loringhoven, Hans-Adolf Jacobsen (Hrsg.): Im Dienst der Friedenssicherung. General Ulrich de Maizière. Beiträge zu seiner Verabschiedung als Generalinspekteur des Bundeswehr (1966–1972). Bernard & Graefe, Frankfurt am Main 1972, ISBN 3-7637-5115-7, OCLC 3088037 (Bibliographie der Schriften von Ulrich de Maizière auf S. 199–204).
  • Reiner Pommerin: General Ulrich de Maizière. In: Europäische Sicherheit & Technik 61 (2012) 2, S. 44–46.
  • Clemens Range: Die Generale und Admirale der Bundeswehr. E.S. Mittler, Herford 1990, ISBN 3-8132-0350-6. OCLC 24212012
  • Andreas Schumann: Familie de Maizière – Eine deutsche Geschichte Orell Füssli, Zürich 2014, ISBN 978-3-280-05531-1.
  • Viktor Toyka, Rüdiger Kracht: Clausewitz-Gesellschaft. Chronik 1961–2011. Hrsg. durch die Clausewitz-Gesellschaft, Hamburg 2011, ISBN 978-3-9810794-6-3, S. 39–40.
  • John Zimmermann: Ulrich de Maizière, General der Bonner Republik. 1912 bis 2006 Oldenbourg, München 2012, ISBN 978-3-486-71300-8.
  • John Zimmermann: Der Prototyp: General Ulrich de Maizière. In: Helmut R. Hammerich, Rudolf J. Schlaffer (Hrsg.): Militärische Aufbaugenerationen der Bundeswehr 1955 bis 1970. Ausgewählte Biografien (= Sicherheitspolitik und Streitkräfte der Bundesrepublik Deutschland. Band 10). Im Auftrag des Militärgeschichtlichen Forschungsamtes, Oldenbourg, München 2011, ISBN 978-3-486-70436-5, S. 409 ff.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #118576550 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ульріх_де_Мезьєр&oldid=32712821