Відкрити головне меню

Українфільм іноді згадується як Українфільма — перша українська державна організація в галузі кіно. У серпні 1918 року після проголошення незалежності України та утворення УНР на чолі з Павлом Скоропадським з'являється указ Скоропадського про українізацію кіно. На виконання цього указу була створено перша українська державна організація в галузі кіно - кінокомпанія «Українфільм».[1] У часи окупації України Радянською імперією факт існування студії «Українфільм» у 1918-1919 роках приховувався, а українські кіноісторики вперше дізналися більше про неї лише після проголошення незалежності України в 1991 році та відкриття доступу до закритих архівів.[2]

Згідно з доповідною запискою написаною у 1918 році та адресованою Головному управлінні у справах мистецтв і національної культури Української Держави Товариство "Українфільм", що заклалося у Києві, мало на меті "широке виробництво та розповсюдження ідейних та національних фільмів, головним чином патріотичного та історично-героїчного напрямків".[2]

«Українфільм» виник в умовах спроб відновлення української державності в 1918 році. Ще в 1917 Центральна Рада під керівництвом Михайла Грушевського скасувала всі заборони відносно розвитку української мови та культури.[1]

Студія проіснувала всього рік - з 1918 по 1919.[2]

ІсторіяРедагувати

Пайові внески в «Українфільм» вклали Дніпросоюз, Українбанк, Київський Союзбанк, Коопцентр та інші кооперативні об'єднання.[3] Загалом Українфільм розпочало свою роботу з капіталом у 200 тис. крб., яких не вистачало хоча б для здійснення половини запланованих кінозаходів.[4]

В січні 1918 року в Києві була сформована Кінематографічна секція, яку очолила Людмила Старицька-Черняхівська. В березні Секція починає в Києві зйомки хронікальних кадрів. На початку літа Кінематографічна секція створює компанію «Українфільм». В керівництво компанії увійшли письменниця, Людмила Старицька-Черняхівська, актор Іван Мар'яненко, сценарист Яків Яцовський, письменник Олександр Олесь. Метою «Українфільму» був прокат та виробництво українських фільмів.[1]

На базі «Українфільм» почали розроблятися постановки фільмів «Брехня», «Чорна пантера» за Володимиром Винниченком, а також «Вітер з півночі», «Кармелюк», «Чорна рада». Внаслідок недовготривалості існування УНР, «Українфільм» проіснував лише рік з серпня 1918 по серпень 1919 рік. Достеменно невідомо чи на студії завершили виробництво вже розпочатих фільмів та чи вийшов хоч якийсь з них в прокат в УНР, але за припущеннями Романа Масляка, "беручи до уваги що в цей період фільми продукувалися за досить таки короткий термін, то цілком можливо що товариство ті розпочаті фільми все ж випустило."[2] Частково припущення Росляка підтверджують повідомлення в тогочасній пресі; так наприклад в газетах "Українська Ставка", "Нова рада" тощо у грудні 1919 говорилося про показ стрічки "Українфільм" під назвою "В'їзд Директорії" з 30 грудня 1919 року у кінотеатрі Шанцера на Хрещатику, 25.[5][6]

Після анексії України Радянським союзом та падіння уряду УНР, приміщення кіностудії було силоміць передано Дніпросоюзу.[1]

Джерела та приміткиРедагувати

  1. а б в г Історія українського кіно 1896—1930: факти і документи. Т. 1. Харків: «Дім Реклами», 2018. 680 с. : 506 іл. ISBN 978-966-2149-66-1
  2. а б в г Росляк Р. В. Українфільма// Кіно-Театр. 2001. No 3. С. 23-24.
  3. Історія кооперативного руху. — Інститут українознавства НАН України, 1995. — С. 270
  4. Олеся Бачинська. Розвиток видовищних форм мистецтва в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського: історичний аспект: дисертація // Кам'янець-Поділ. нац. ун-т ім. Івана Огієнка. Кам'янець-Подільський , 2016. 337 с
  5. Влада і місто: нариси життя Києва за Директорії УНР (грудень 1918 — січень 1919 рр.) / О. Бойко // Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років. - 2013. - Вип. 9. - С. 181-202
  6. Кінематографична фільма «В'їзд Директорії» // Нова рада, №4, субота 4 січня 1919 року (22 грудня 1918 року)

ПосиланняРедагувати