Український жіночий союз (Прага)

Український жіночий союз у Празі — організація українського жіноцтва, що існувала в Празі між 1923 і 1948 роками.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Український жіночий союз.

Заснований 12 червня 1923 року й спочатку налічував 12 учасниць. На початок 1925 об'єднував уже 60 осіб, на чолі була Зинаїда Мірна, а до управи входили заступниця голови Марія Ярема, секретар Ольга Галаган, заступник секретаря Танашевич, скарбник Марія Омельченко^[1].

З 1929 року Український жіночий союз входив до Світового жіночого союзу в Женеві. Представниці також працювали в Національній жіночій раді Чехословаччини, а також у місцевій жіночій Лізі миру і свободи^[1].

У 1930-х роках утримувала останню їдальню в Празі для українських емігрантів. Письменник Василь Сімович за абревіатурою союзу УЖС жартома називав їдальню «ужасною»^[2]. У липні 1933 року в цій їдальні зі ініціативою лідерки союзу Зинаїди Мірної відбулися зібрання з метою обговорення питання голоду в УСРР, зокрема був створений Комітет допомоги голодним на Україні^[3].

Примітки

↑ ^а ^б Шевчук Т. В. Жіночі українські організації як складова просвітницької й культурної еміграції в Чехословаччині в 20–30 рр. ХХ ст. // Сторінки історії: збірник наукових праць. — 2015. — Вип. 40. — С. 101—113
↑ Ольга Зубко. Празьке повсякдення професора Василя Сімовича (1923—1933). ХІІІ Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 400-річчю Хотинської війни. Тези доповідей, Чернівці, 22 ‒ 23 жовтня 2021 р. / Наук. ред. О. В. Добржанський. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2021. 184 с. С. 167—168
↑ Ірина Каневська. Ольґерд Іполит Бочковський — нарис біографії. У кн. Ольґерд Іполит Бочковський. Вибрані праці та документи. Том І. С. 57

Джерела

Шевчук Т. В. Жіночі українські організації як складова просвітницької й культурної еміграції в Чехословаччині в 20–30 рр. ХХ ст. // Сторінки історії: збірник наукових праць. — 2015. — Вип. 40. — С. 101—113
А. О. Сабадин. Діяльність українських жіночих організацій у міжвоєнній Чехословаччині (1921–1939 рр.) у царині національного виховання та допомоги дітям українських емігрантів // Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Історія та археологія. - 2010. - Т. 18, вип. 18. - С. 79-86
ДОДАТКИ (С. Ульяновська, В. Ульяновський) УКРАЇНСЬКА НАУКОВА І КУЛЬТУРНИЦЬКА ЕМІГРАЦІЯ У ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНІ МІЖ ДВОМА СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ. У кн. Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича / Упор. С. В. Ульяновська; Вст. ст. І. М. Дзюби; Перед. слово М. Антоновича; Додатки С. В. Ульяновської, В. І. Ульяновського. — К.: Либідь, 1993. — 592 с.; іл. («Пам’ятки історичної думки України»)
x x v . КУЛЬТУРНА ПРАЦЯ УКРАЇНСЬКОГО ЖІНОЦТВА НА ЕМІҐРАЦІЇ. С. 296-302 У кн. Наріжний С. Українська еміґрація: культурна праця української еміграції між двома світовими війнами ч. 1. Прага, 1942, 372 с.
Л. Смоляр. Жіночі долі в контексті історії української державності // Етнічна історія народів Європи. - 2000. - Вип. 7. - С. 10–15
Д. М. Культурна праця українського жіноцтва. 1943

[Шевчук2015-1] а ^б Шевчук Т. В. Жіночі українські організації як складова просвітницької й культурної еміграції в Чехословаччині в 20–30 рр. ХХ ст. // Сторінки історії: збірник наукових праць. — 2015. — Вип. 40. — С. 101—113

[2] Ольга Зубко. Празьке повсякдення професора Василя Сімовича (1923—1933). ХІІІ Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 400-річчю Хотинської війни. Тези доповідей, Чернівці, 22 ‒ 23 жовтня 2021 р. / Наук. ред. О. В. Добржанський. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2021. 184 с. С. 167—168

[3] Ірина Каневська. Ольґерд Іполит Бочковський — нарис біографії. У кн. Ольґерд Іполит Бочковський. Вибрані праці та документи. Том І. С. 57

[1]

[2]

[3]