Указ про заборону мечів

Указ про заборону мечів[1] (яп. 廃刀令, はいとうれい, хайто-рей) — закон Японії, що заборонив нетитулованій шляхті, колишнім самураям, носити мечі. Виняток становили військовослужбовці, поліція й учасники урочистих церемоній. Прийнятий 28 березня 1876 року.

Указ про заборону мечів
Країна Flag of Japan (1870–1999).svg Японія
Назва яп. 廃刀令
Попередник Указ про зачіски та мечі
Країна походження Flag of Japan (1870–1999).svg Японська імперія
Мова твору або назви японська
Дата й час 28 березня 1876
Час/дата припинення існування 1 липня 1954
Цільова аудиторія Сідзоку
Дата промульгації 28 березня 1876

Короткі відомостіРедагувати

На початку реставрації Мейджі в японському уряді тривали дебати про скасування самурайського звичаю носіння мечів. 1869 року експерт Систематизаційного бюро Морі Арінорі запропонував ввести загальну заборону на володіння холодною зброєю для всього населення за винятком військових. Через пасивну позицію подача законопроєкту більшість членів уряду відхилила його[2].

1871 року, після ліквідації ханів і заснування префектур, деякі ідеї Морі були втілені в указі про зачіски та мечі, який дозволяв залишати зброю вдома за винятком урочистостей. Втім представники нетитулованої шляхти сідзоку, сформованої з колишніх самураїв, продовжували носити мечі щодня, підкреслюючи свій окремий від простолюдинів соціальний статус. 1873 року, у зв'язку з введенням в дію загальної військової повинності та створення загальнонаціональних збройних сил Японії, уряд вирішив скасувати самурайський звичай остаточно задля профілактики повстань. 1875 року міністр армії Ямаґата Арітомо вніс пропозицію заборонити носіння холодної зброї всім, за винятком військових дійсної служби та поліції. Його проєкт ліг в основу указу про заборону мечів, що був прийнятий 28 березня 1876 року. Офіційно постанова називалася «Заборона носіння мечів за винятком осіб в церемоніальному вбранні, військовій чи поліцейській уніформі»[3][2]:

  Цим проголошуємо, що відтепер забороняється носити мечі, за винятком осіб в церемоніальному вбранні, а також усталеній для військових і поліцейських уніформі. Мечі порушників конфісковуватимуться.  

Указ скасував привілей нетитулованої шляхти на носіння зброї і урівняв шляхтичів у правах із простолюдинами. Реалізація указу спричинила супротив колишньої самурайської верстви. Він виразився у ряді антиурядових виступів, таких як повстання Ліги Камікадзе 1876 року[2].

ПриміткиРедагувати

  1. Інша назва: Указ про заборону носіння мечів (яп. 帯刀禁止令, たいとうきんしれい)
  2. а б в Указ про заборону мечів // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  3. яп. 大禮服竝ニ軍人警察官吏等制服著用ノ外帶刀禁止, だいれいふくならびにぐんじんけいさつかんりなどせいふくちょううようのほかたいとうきんし, дай-рейфуку нарабі-ні ґундзін кейсацу канрі надо сейфуку тьойо но хока тайто кінсі.
  4. Указ про заборону мечів // Національний архів Японії

Джерела та літератураРедагувати

Указ про заборону мечів // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.) Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9. Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.

ПосиланняРедагувати