Вікіпедія

Тірон Альона Димитріївна

Альона Димитріївна Тірон, до шлюбу Богачова, в першому шлюбі Михальцова (нар. 8 грудня 1993, Новосибірськ, Росія)[3] — російська регбістка, захисниця команди ЦСКА і капітан національної збірної з регбі-7[4]. Чемпіонка Європи 2014, 2016, 2017, 2018, 2019 і 2021 років. Заслужений майстер спорту Росії[5].

Альона Тірон
Тірон Альона Димитріївна
Загальна інформація
ПрізвиськаТірошка
ГромадянствоРосія Росія
Народження8 грудня 1993(1993-12-08) (30 років)
Новосибірськ, Росія
Зріст171 см[1]
Вага71 кг[1]
Спорт
Країна Росія
Вид спортурегбі
Спортивне званняцентр (центральний трьохчвертний)[2]
КлубЦСКА
КомандаYenisey-STM Krasnoyarskd, Russia women's national rugby union team (sevens)d і Russia women's national rugby union teamd
Нац. збірнаРосія Росія
Статус професіоналазмагається
Нагороди
Регбі
Чемпіонати Європи (регбі-7)
Золото Москва / Брів-ла-Гайард 2014
Золото Москва / Мальмор-сюр-Коррез 2016
Золото Казань / Мальмор-сюр-Коррез 2017
Золото Казань / Маркуссі 2018
Золото Маркуссі / Харків 2019
Золото Лісабон / Москва 2021
Срібло Казань / Мальмор-сюр-Коррез 2015
Чемпіонати Європи (регбі-15)
Бронза Іспанія 2016
Державні та відомчі нагороди
Заслужений майстер спорту Росії
Заслужений майстер спорту Росії
CMNS: Тірон Альона Димитріївна у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тірон.

Біографія

ред.

Альона Богачова народилася 8 грудня 1993 в Новосибірську. З 15 років почала займатися легкою атлетикою. Виборювала срібну та бронзову медалі чемпіонату Росії[6]. Ще у 2011 році Володимир Миколайович Демонов, менеджер клубу «Єнісей-СТМ», побачив її виступ на змаганнях Сибірського федерального округу в Омську і запропонував їй перейти в регбі, але вона відмовилася. У березні 2013 року, закінчивши училище олімпійського резерву, Альона переїхала в Красноярськ і почала займатися регбі. Їй запропонував перехід тренер клубу «Єнісей-СТМ» Максим Зальцман. 1 травня 2013 року вона стала гравцем красноярської команди[3]. Навчалася в Сибірському федеральному університеті, у складі його команди стала срібною призеркою ІІІ літньої спартакіади молоді Росії[7].

До збірної Росії з регбі-7 уперше була запрошена наприкінці 2013 року, перед етапом Світової серії з регбі-7 в Дубаї, але через травму стопи не поїхала. У січні 2014 року вперше прибула на збір національної команди і, швидко адаптувавшись до умов, потрапила до заявки на Світову серію і дебютувала на наступному етапі[3]. У складі російської збірної п'ять разів вигравала чемпіонат Європи з регбі-7: в 2014 році Альона відіграла обидва етапи без замін і здобула своє перше європейське «золото». Через травми не зіграла на Дублінському кваліфікаційному турнірі на Олімпіаду в Ріо-де-Жанейро, в якому російська збірна зазнала поразки, програвши вирішальну зустріч іспанкам. Того ж року Альона була дискваліфікована за вживання мельдонію, оскарживши дискваліфікацію через багато місяців і домігшись повного виправдання[8].

У 2016, 2017 і 2018 роках Альона була номінована на приз найкориснішого гравця (MVP) Світової серії з регбі-7[9], але виграла його тільки в сезоні 2018/2019, обійшовши суперниць з великою перевагою. До кінця Світової серії з регбі-7 сезону 2017/2018 в активі Олени були 84 ігри і 366 очок (70 спроб)[10], в кінці сезону 2018/2019 — 120 ігор і 451 очки (87 спроб і 8 реалізацій), наприкінці 2019 року — 133 ігри і 483 очки (у тому числі 93 спроби)[1]. Обрана капітаном збірної у грудні 2017 року.

Стиль гри

ред.

Вважає важливою командну гру в кожному матчі і воліє віддати пас. Відрізняється агресивною грою в захисті, часто успішно бореться за м'яч в ракі. В атаці здійснює багато проривів лінії захисту суперника, стала знайома своїми передачами через захват, завдяки яким часто зламуються оборонні ряди суперниць. Своєю найкращою напарницею вона називає Олену Здрокову, яку Тирон сама привела в регбі[3]. Її першою ігровою позицією була крайня трьочетвертна (вінгер). Пізніше вона перейшла на позицію центральної трьохчетвертної, на якій вона виконує великий обсяг роботи як в атаці, так і в захисті.

Особисте життя

ред.

Мати Альони за освітою — математикиня[11].

Перший чоловік — Олексій Михальцов, регбіст клубу «Єнісей-СТМ», в минулому легкоатлет[12]. Другий чоловік — гравець московського «Торпедо» та відеоаналітик збірної Росії Ілля Тірон, весілля відбулося 12 жовтня 2019 року; проживають в Зеленограді. Альона Тірон відрізняється на полі яскравою зовнішністю, особливо своїми різнобарвними косами[13][9].

Входить до редакційної ради журналу «Rugby»[14].

Досягнення в легкій атлетиці

ред.
  • Чемпіонат Росії 2012:
    • срібна медаль (Естафета 400+300+200+100 м);
    • бронзова медаль (Естафета 800+400+200+100 м).

Досягнення в регбі

ред.

Внутрішньоросійські турніри

ред.
  • Чемпіонка Росії: 2017
  • Бронзова призерка чемпіонату Росії: 2013, 2019
  • Срібна призерка чемпіонату Росії: 2015, 2016, 2018
  • Фіналістка кубку Росії: 2015, 2017

Збірні Росії

ред.
  • Чемпіонка Європи з регбі-7 (6): 2014, 2016, 2017, 2018, 2019, 2021
  • Срібна призерка чемпіонату Європи з регбі-7 (1): 2015
  • Бронзова призерка чемпіонату Європи з регбі-15 (1): 2016

Персональні

ред.
  • Членкиня символічної збірної світу першого етапу Світової серії сезону 2015/2016
  • Членкиня символічної збірної етапу Світової серії в Японії 2017/2018
  • П'ятиразова володарка призу найціннішого гравця етапів Світової серії (у тому числі в сезоні 2017/2018: Дубай, Кітакюсю)[15][16][17]
  • MVP Світової серії з регбі-7 2018/2019[18]
  • Регбістка року в Росії: 2017

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Алёна Тирон на сайте Світової серії з регбі-7 серед жінок (англ.)
  2. ↑ Игроки женской команды по регби-7 "Енисей-СТМ"(рос.)
  3. ↑ а б в г Алена Михальцова: «Когда я стала играть в регби, мама начала писать стихи»(рос.)
  4. ↑ Состав женской сборной России по регби-7 на сбор в Новогорске. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 19 листопада 2016. [Архівовано 2017-09-29 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Приказ Министерства спорта № 20 нг от 27 апреля 2018 года (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. [Архівовано 2021-05-16 у Wayback Machine.]
  6. ↑ О назначении ежемесячных денежных выплат спортсменам
  7. ↑ Студенты СФУ — призеры III летней спартакиады молодежи России по регби [Архівовано 2022-01-13 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Артем Пацев: «С Михальцовой не просто снято временное отстранение, ее дело полностью прекращено». Sports.ru. Процитовано 15 березня 2021.
  9. ↑ а б Алена Михальцова: самые красивые регбистки в мире играют за сборную России(рос.)
  10. ↑ 7 красивых причин смотреть женский Кубок мира по регби-7(рос.)
  11. ↑ Алёна Михальцова: «В регби надо выживать» (рос.)
  12. ↑ Алена Михальцова: в моей положительной пробе было всего 7,5 нанограмм мельдония(рос.)
  13. ↑ Красота спасет мир: топ-3 самых необычных причесок регбисток казанского этапа чемпионата Европы(рос.)
  14. ↑ Выпуск 02 (04) / 2019 [Архівовано 2019-08-16 у Wayback Machine.] (рос.)
  15. ↑ RWC Sevens 2018: Women's team profiles. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 4 квітня 2021. [Архівовано 2022-01-23 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Mikhaltsova wins DHL Impact Player in Dubai. World Rugby. 4 грудня 2017.
  17. ↑ Mikhaltsova named DHL Impact Player in Kitakyushu. World Rugby. 23 квітня 2018. Процитовано 24 квітня 2018.
  18. ↑ Михальцова стала самым полезным игроком Мировой серии по регби-7(рос.)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тірон_Альона_Димитріївна&oldid=43906125