Тюменська ТЕЦ-1

Тюменська ТЕЦ-1 — теплова електростанція у Тюменській області Росії.

Тюменська ТЕЦ-1

57°08′49″ пн. ш. 65°36′24″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Тюмень
Введення в експлуатацію	1960 – 1972 (парові турбіни), 2004, 2011 (парогазові установки)
Вид палива	торф, потім природний газ
Водозабір	Тура
Котельні агрегати	3 парових Барнаульський котельний завод БКЗ-210-140Ф (котли 4 – 6, виведені з експлуатації), 7 парових Барнаульський котельний завод БКЗ-210-140Ф (котли 7 – 13), 1 котел-утилізатор Таганрозький котельний завод Е-500-13,8-560 ГН (у кожній з двох парогазових установок), 4 водогрійні Бійський котельний завод ПТВМ-180 (водогрійні котли 1 – 4)
Турбіни	2 парові Ленінградський металічний завод ВПТ-50-3 / ПТ-60-130/13 (турбіни 3 та 4, до /після модернізації, виведені з експлуатації), 2 парові Уральський турбінний завод Т-100-130 (турбіни 5 та 6), 1 парова Уральський турбінний завод Т-100-130 / Т-94-120 (турбіна 7, до / після переномінування), 1 газова Siemens SGT-1000F + 1 парова Силовые машины Т-130/160-12,8 (парогазова установка 1), 1 газова Ansaldo AE64.3А + 1 парова Силовые машины Т-130/160-12,8 (парогазова установка 2)
Електрогенератори	1 Електросила Т3ФГ-63-2У3 + 1 Електросила Т3ФП-160-2У3 (у кожній з двох парогазових установок)
Встановлена електрична потужність	450 (1972), 420 (2002), 682 (початок 2020-х)
Встановлена теплова потужність	1552 Гкал/год (2002), 1815 Гкал/год (початок 2020-х)
Материнська компанія	Fortum
ідентифікатори і посилання
Тюменська ТЕЦ-1

В 1960 році на майданчику станції стала до ладу перша парова турбіна потужністю 25 МВт. До 1972 року запустили ще шість турбін:

• одну потужністю 25 МВт;
• дві виробництва Ленінградського металічного заводу типу ВПТ-50-3 потужністю по 50 МВт (станційні номери 3 та 4);
• три від Уральського турбінного заводу типу Т-100-130 потужністю по 100 МВт (номери 5 — 7).

Роботу турбін забезпечували численні парові котли, зокрема, відомо про існування щонайменше 10 котлів Барнаульского котельного заводу типу БКЗ-210-140Ф (номери 4 — 13) продуктивністю по 210 тонн пари на годину. Також для збільшення теплової потужності в якийсь момент ТЕЦ доповнили чотирма водогрійними котлами типу ПТВМ-180 продуктивністю по 180 Гкал/год.

Надалі турбіни № 3 та № 4 модернізували до рівня ПТ-60-130/13 зі збільшенням потужності до 60 МВт.

Станом на початок 2002 року в роботі залишались турбіни № 3 — № 7, що забезпечувало ТЕЦ потужність у 420 МВт (фактична — 394 МВт) при тепловій потужності 1552 Гкал/год.

В 2004 та 2011 роках стали до ладу дві установки потужністю по 190 МВт, що використовують технологію комбінованого парогазового циклу (друга парогазова установка була змонтована на місці турбін № 3 та № 4). Кожна з них має одну газову турбіну потужністю 68 МВт (для першої установки постачена Siemens, для другої — виготовлена італійською Ansaldo за ліцензією Siemens), один котел-утилізатор та одну парову турбіну від російського виробника «Силові машини» типу Т-130/160-12,8 потужністю 130 МВт (160 МВт у конденсаційному режимі). Враховуючи співвідношення потужності газових та парових турбін, останнім недостатньо продукції лише утилізатора та необхідне додаткове живлення від парових котлів. У випадку зупинки газової турбіни установка може працювати лише в паросиловому режимі з потужністю 95 МВт.

В 2018-му турбіна № 7 була переномінована до типу Т-94-120 зі зменшенням потужності до 94 МВт.

Станом на початок 2020-х електрична потужність ТЕЦ рахувалась як 682 МВт при тепловій потужності 1815 Гкал/год.

Перші два десятиліття станція працювала на торфі, а в 1979—1985 роках була переведена на природний газ, що надходить до Тюмені від газопроводу Уренгой – Челябінськ.

Для видалення продуктів згоряння призначені кілька димарів. На початку 2020-х власник ТЕЦ оголосив про намір знести димар № 1 заввишки 120 метрів.

Воду для охолодження отримують із річки Тура.

Видача продукції відбувається під напругою 110 кВ.