Трофей Еда Чіновета
Трофей Еда Чіновета (англ. Ed Chynoweth Trophy) — щорічний приз, котрий вручається найкращому бомбардиру розіграшу Меморіального кубку.
Нагорода названа на честь президента Західної хокейної ліги (з 1972 до 1996 роки) та одного з засновників Канадської хокейної ліги (першим президентом котрої він і був) Еда Чіновета[1]. Вручається з 1996 року.
З часу початку вручення нагороди, найкращі показники з результативності мають Нейтан Маккіннон та Крістіан Дюбе, котрі набирали по 13 очок, все той же Маккіннон з 7-ма шайбами та декілька хокеїстів, котрі зуміли віддати 7 гольових пасів за один турнір. Однак жоден з цих результатів не є рекордним для розіграшу Меморіального кубку. Дейл Гаверчук у 1981-му, Люк Робітайл — у 1986-му та Пет Фалун — у 1991-му роках закидали по 8 шайб за турнір. Ден Ходжсон у 1985-му віддав 13 результативних пасів, а Джефф Лармер та Гі Руло у 1982 та 1986 роках відповідно набирали по 16 очок.[2]
Перелік володарів трофею
ред.
| Рік | Гравець | Команда | Очки | |
|---|---|---|---|---|
| 1996 | Філіп Одет | «Гранбі Предаторс» | 8 (4+4) | |
| 1997 | Кристіан Дюбе | «Халл Олімпікс» | 13 (6+7) | |
| 1998 | Андрей Подконіцкі | «Портленд Вінтергокс» | 10 (6+4) | |
| 1999 | Джастін Девіс | «Оттава 67-і» | 9 (3+6) | |
| 2000 | Рамзі Абід | «Галіфакс Мусгедс» | 10 (6+4) | |
| 2001 | Сімон Гамаш | «Валь-д'Ор Форерс» | 7 (4+3) | |
| 2002 | Метью Ломбарді | «Вікторіявіль Тігрес» | 9 (2+7) | |
| 2003 | Грегорі Кемпбелл | «Кіченер Рейнджерс» | 7 (1+6) | |
| 2004 | Дуг О'Браєн | «Гатіно Олімпікс» | 8 (3+5) | |
| 2005 | Сідні Кросбі | «Рімускі Ошеанік» | 11 (6+5) | |
| 2006 | Жільбер Брюле | «Ванкувер Джаєнтс» | 12 (6+6) | |
| 2007 | Міхал Ржепік | «Ванкувер Джаєнтс» | 7 (3+4) | |
| 2008 | Джастін Азеведо | «Кіченер Рейнджерс» | 11 (4+7) | |
| 2009 | Джеймі Бенн | «Келоуна Рокетс» | 9 (5+4) | |
| 2010 | Тейлор Голл | «Віндзор Спітфаєрс» | 9 (5+4) | |
| 2011 | Ендрю Шоу | «Оуен-Саунд Аттак» | 7 (2+5) | |
| 2012 | Майкл Чапут | «Шавініган Катарактес» | 12 (5+7) | |
| 2013 | Натан Мак-Кіннон | «Галіфакс Мусгедс» | 13 (7+6) | |
| 2014 | Генрік Самуельсон | «Едмонтон Ойл-Кінгс» | 8 (4+4) | |
| 2015 | Леон Драйзайтль | «Келона Рокетс» | 7 (4+3) | |
| 2016 | Мітчелл Марнер | «Лондон Найтс» | 14 (2+12) | |
| 2017 | Ділан Строум | «Ері Оттерс» | 11 (7+4) | |
| 2018 | Сем Стіл | «Реджайна Петс» | 13 (2+11) | |
| 2019 | Якуб Лауко | «Руен-Норанда Хаскіс» | 8 (2+6) | |
| 2020 | Скасовано через пандемію COVID-19 | |||
| 2021 | Скасовано через пандемію COVID-19 | |||
| 2022 | Вільям Дюфур | «Сент-Джон Сі-Догс» | 8 (7+1) | |
| 2023 | Логан Стенковен | «Камлупс Блейзерс» | 9 (2+7) | |
| 2024 | Істон Коуен | «Лондон Найтс» | 8 (3+5) | |
Примітки
ред.- ↑ legendsofhockey.net. Ed Chynoweth biography. Процитовано 21.11.2014.(англ.)
- ↑ mastercardmemorialcup.ca. Memorial Cup Records. Архів оригіналу за 27.03.2014. Процитовано 21.11.2014. [Архівовано 2014-03-27 у Wayback Machine.](англ.)