Триплет (лінза)
Трипле́т (від лат. triplus — потрійний) — об'єктив або елемент оптичної системи, що складається з трьох лінз[1]. Лінзи можуть бути як склеєні між собою, так і розділені повітряними проміжками[2]. Трьох лінз достатньо для виправлення всіх аберацій, тому триплет вважають найпростішим анастигматом. Світлосила таких об'єктивів може досягати високих значень за кута огляду до 60°. Найраціональнішою є конструкція триплета, яку запропонував ще Гаусс, і в якій одна від'ємна лінза розташована між двома додатними[1][3].
1893 року англієць Гарольд Тейлор (англ. Harold Dennis Taylor) сконструював склеєний триплет, який отримав назву «апохромат Тейлора»[4]. У такому об'єктиві, що призначався для телескопів[5], досконало виправлено хроматичну аберацію[6]. Однак, найширшу популярність у світовому об'єктивобудуванні здобув розрахований через рік цим же оптиком триплет Кука, лінзи якого розділено повітряними проміжками[7]. Об'єктив виявився настільки вдалим і простим, що після закінчення терміну патентних обмежень його почали відтворювати більшість оптичних фірм, і донині використовують у фотографії та кінематографі[8]. Меншу популярність мав триплет Гастінгса, що складається з трьох склеєних лінз і набув деякого поширення в окулярах.
Склеєні триплети мають нижче світлорозсіювання, оскільки мають усього дві межі повітря/скло. Такі лінзи використовують як самостійно, так і як апохроматичні компоненти сучасних складних об'єктивів. Більшість ювелірних луп є склеєними триплетами, що складаються з двох збиральних лінз між якими розташована розсіювальна[9].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Теория оптических систем, 1992, с. 374.
- ↑ Композиция оптических систем, 1989, с. 220.
- ↑ Расчёт оптических систем, 1975, с. 242.
- ↑ Оптические телескопы. Теория и конструкция, 1976, с. 194.
- ↑ Расчёт оптических систем, 1975, с. 117.
- ↑ Оптика астрономических телескопов и методы ее расчета, 1995, с. 221.
- ↑ Фотографическая оптика, 1978, с. 301.
- ↑ Владимир Родионов (6 квітня 2006). Хронология событий, связанных с получением изображения. Новая история светописи (рос.). iXBT.com. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 17 грудня 2016.
- ↑ Как выбрать лупу для работы, чтения или рукоделия (рос.). OZ. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 16 квітня 2020.
Література ред.
- Д. С. Волосов. § 3. Универсальные объективы // Фотографическая оптика. — 2-е изд. — М. : «Искусство», 1978. — С. 301—310.
- Н. П. Заказнов, С. И. Кирюшин, В. И. Кузичев. Глава XXI. Аберрационный расчёт оптических систем // Теория оптических систем / Т. В. Абивова. — М. : «Машиностроение», 1992. — С. 53—91. — 2300 прим. — ISBN 5-217-01995-6.
- Михельсон Н. Н. Глава 5. Линзовые системы телескопов и методы их расчёта // Оптика астрономических телескопов и методы ее расчета. — М. : Физматлит, 1995. — С. 215—221. — ISBN 5-02-014772-9.
- Н. Н. Михельсон. Оптические телескопы. Теория и конструкция. — М. : «Наука», 1976. — 512 с. — 2700 прим.
- М. М. Русинов. Композиция оптических систем / В. А. Зверев. — Л. : «Машиностроение», 1989. — 383 с. — 6100 прим. — ISBN 5-217-00546-7.
- Г. Г. Слюсарев. Расчёт оптических систем / В. А. Панов. — Л. : «Машиностроение», 1975. — 640 с. — 11000 прим.