Тренд (частина якоря)
Тренд — потовщена частина, якою закінчується веретено якоря. Нижню грань тренду називають «п'ятою». До тренду кріпляться два роги, які у деяких типах якорів можуть бути рухливими[1][2]. Якір Роджерса (англ. Roger`s anchor) має в тренді скрізний отвір для буйрепа[3] (троса з буєм) щоб позначати на поверхні води місце знаходження якоря. Лапи якоря Сміта (англ. Smith`s anchor) прикріплюють до кінців наскрізного болта, що вільно обертається в тренді[4]. Кут повороту лап обмежується виступами, що упираються в тренд.
«Тренд» отримав окрему назву через технологію виготовлення. Мартенівська піч, що здатна одночасно виплавляти великі обсяги сталі, з'явилася близько 1850 року. До цього пластичне залізо (а не крихкий чавун) отримували пудлінгуванням, що дозволяло отримати шматки металевої криці вагою не більше 40—60 кг З кількох шарів такого заліза складали якір і проковували паровим молотом. Місце, де роги прикріплюють до веретена, було найвідповідальнішим — воно найважче у куванні і на нього припадають найбільші навантаження.
Примітки ред.
- ↑ Якорь // Большой энциклопедический политехнический словарь. Гл. ред. А. Ю. Ишлинский М.: Большая Российская энциклопедия, 1998, ISBN 5-85270-264-1
- ↑ ЯКОРЬ АДМИРАЛТЕЙСКИЙ // Самойлов К. И. Морской словарь. — М.-Л.: Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР,1941
- ↑ ЯКОРЬ РОДЖЕРСА // Самойлов К. И. Морской словарь. — М.-Л.: Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР,1941
- ↑ ЯКОРЬ СМИТА // Самойлов К. И. Морской словарь. — М.-Л.: Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР,1941