Відкрити головне меню
Невідомий солдат 1-ї світової війни з ураженням стоп


Траншейна стопа (інколи Окопна стопа) — сезонне захворювання, різновид відмороження[1], що полягає в ураженні стоп ніг внаслідок тривалої дії холоду та вологи[2] при вимушеній малорухомості[3]. Часто спостерігають у дощові сезони (рання весна або глибока осінь) при температурі вище 0° у військових, які не мають можливості тривалий час сушити онучі і взуття впродовж свого перебування в сирих траншеях і окопах[2]. Розвиток захворювання може можливий навіть незважаючи на епізодичні відігрівання кінцівок[3].

Траншейну стопу було уперше описано лікарем армії Наполеона 1812 року. [4]

Зміст

Суть явища і симптоматикаРедагувати

Визначальним чинником виникнення цієї форми відмороження вважають високу вологість, оскільки відомо про численні випадки траншейної стопи в температурному діапазоні 5-10 °C[5]. Збільшення вологості повітря знижує теплоізоляційні властивості одягу і взуття, дуже висока вологість може викликати муміфікацію пальців стоп вже в температурному діапазоні 2-5 °C[5]. З досвіду військового медичного персоналу перебування особового складу в окопах, що промерзли і засипані снігом, не так сильно сприяє розвитку відморожень, як знаходження солдатів в окопах, залитих водою і рідким мулом[5].

Виділяють три форми: легку, середню і важку[2].

Легка форма є найпоширенішою (80-90 % випадків); вона характеризується втратою тактильної і больової чутливості (онімінням) стоп, спонтанними наростаючими болями, які заважають самостійній ходьбі і позбавляють хворого нормального сну. При цьому особливо страждають передня частина стопи і великі пальці ніг, що примушує хворого при ходьбі спиратися на п'яти. Виникає відчуття пекучості ступень і повзання по них мурашок[2].

Середня форма характеризується виникненням на місцях набряку пальців ніг, тилу стопи і пальце-підошвенній складці пухирів, заповнених желеподібною субстанцією лимонного або кров'яного кольору[2].

Важка форма характеризується глибокими трофічними розладами тканин аж до омертвіння з розвитком гнильних або анаеробних інфекцій[2].

Профілактика і лікуванняРедагувати

З метою профілактики поширення захворювання вживають заходи з осушення окопів, зведення утеплених притулків для відпочинку, своєчасної заміни і просушування промоклих онуч і взуття[2].

Лікування, як правило, стаціонарне, із застосуванням новокаїнових блокад і антикоагулянтів[1]. Хворі з траншейною стопою мають бути госпіталізовані, їм призначається фізіотерапевтичне лікування: ультрафіолетове опромінення і ультрависокочастотна терапія[2]. Іноді може знадобитися і хірургічне втручання[1].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Траншейная стопа // Большая советская энциклопедия. / Отв. ред. А. М. Прохоров. / Изд. 3-е. — М.: Большая советская энциклопедия, 1977. — Том 26. — С. 170. — (622 с.)
  2. а б в г д е ж и Траншейная стопа // Большая советская энциклопедия / Отв. ред. В. А. Введенский / Изд. 2-е. — М.: Большая советская энциклопедия, 1956. — Том 43. — С. 164.
  3. а б Кавалерский Г. М., Гаркави А. В. Раздел «Траншейная стопа» главы Термические поражения // Медицина чрезвычайных ситуаций. Хирургия катастроф. — М.: Медицинское информационное агентство, 2015. — С. 191. — (376 с.)
  4. Régnier C (2004). Etiological argument about the Trench Foot. Hist Sci Med (French) 38 (3): 315–32. PMID 15617178. 
  5. а б в Мартов Ю. Б., Лавров И. Н. Отморожения // Первая доврачебная помощь / Отв. ред. | ответственный = В. М. Величенко. — М.: Медицина, 1989. — С. 134. — (272 с.)

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

Ресурси ІнтернетуРедагувати