Транспорт Лесото представлений автомобільним і повітряним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 30 355 км² (142-ге місце у світі)[1]. Форма території країни — компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 235 км, зі сходу на захід — 230 км[2][3]. Анклавне гірське положення Лесото не дозволяє країні контролювати будь-які транспортні шляхи[4].

Транспорт Лесото M:
Транспортна система Лесото на карті Південно-Африканської Республіки (англ.)
Транспортна система Лесото на карті Південно-Африканської Республіки (англ.)
Територія
Площа 30,4 тис. км² (142-ге)
Рельєф гірський
Найвища точка гора Табана-Нтленьяна (3482 м)
Повітряний
Аеропортів 24 (132-ге)
Наземний
Автошляхів 5,9 тис. км (150-те)
Водний
Узбережжя 0 км
Адміністрування
Орган Міністерство ЖКГ і транспорту
Голова міністр Лебеса Малой

Історія становлення і розвитку ред.

Автомобільний ред.

Загальна довжина автошляхів у Лесото, станом на 2011 рік, дорівнює 5 940 км, з яких 1 069 км із твердим покриттям і 4 871 км без нього (151-ше місце у світі)[1].

Повітряний ред.

У країні, станом на 2013 рік, діє 24 аеропорти (132-ге місце у світі), з них 3 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 21 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (5);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 1 (16)[1].

Лесото є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 7P, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Лесото мають літерний код ІКАО, що починається з — FX[1].

Міський громадський ред.

Державне управління ред.

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство житлово-комунального господарства і транспорту. Станом на 3 серпня 2015 року міністерство в уряді Пакалітхи Батуеля Мосісілі очолював Лебеса Малой[6].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е Lesotho : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005.
  3. Дубович І. А., 2008.
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Lesotho : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література ред.

Українською ред.

Англійською ред.

Російською ред.

Посилання ред.