Трабуль

Трабу́ль (фр. traboule) — в деяких містах Франції, насамперед — в Ліоні, пішохідний прохід крізь квартал, що дозволяє потрапити з однієї вулиці на іншу або з однієї будівлі в іншу. Іноді трабуль являє собою просто вузький коридор всередині будівлі або прохід між будинками, але інколи це складна архітектурна споруда зі сходами (часом складаються з декількох прольотів), критими галереями тощо.

Етимологія ред.

Трабуль — діалектальне ліонське слово^[1]. Походить від діалектального дієслова trabouler (перетинати), яке в свою чергу походить від вульгарної латини trabulare, від класичної латини transambulare (значення те саме)^[2].

Історія ред.

Час появи перших трабулей достеменно невідомий. Відомо тільки, що в IV сторіччі столиця Галлії Луґдунум, як в той час називали Ліон, як і вся Імперія, перебуває в глибокій кризі. Через те, що акведуки припиняють працювати, проживати і надалі на колишньому місці (на вершині пагорба, що пізніше назвуть Фурв'єром) стає неможливо. Жителі змушені перебиратися до підніжжя пагорба — на берег річки Сони, з якої можна брати воду. Будинки будуються обабіч двох паралельних вулиць, а для проходу з однієї вулиці на іншу і для доступу до води в домівках робляться трабулі. Однак ця гіпотеза не ґрунтується на якихось письмових джерелах, а являє собою лише спробу реконструкції подій, що відбувалися півтори тисячі років тому^[3].

Пізніше, коли питну воду стали брати переважно з колодязів, а самі криниці робити у внутрішніх дворах будинків, трабулі стали забезпечувати доступ до криниць для жителів сусідніх будинків^[4].

Деякі трабулі являють собою просто коридор, до якого ведуть двері з житлових приміщень. В окремих випадках існують кілька входів до трабулів — одні для знаті, інші — для черні (як, наприклад, у трабулі в будинку № 24 вулицею Сен-Жан (фр. 24, Rue St Jean)^[3].

Після початку масової забудови XIX сторіччя пагорбу Круа-Русс, де розміщувалися майстерні з виробництва шовку і жили ткачі, трабулі стали також виконувати роль найпрямішого шляху з пагорба до центру міста — тут вони являли собою не тільки коридори, але й сходи. Навіть коли 1862 року на Круа-Руссе відкрився перший в світі фунікулер, що дозволяв без зусиль діставатися на вершину пагорба, спускатися донизу все одно воліли трабулями^[4].

За часів нацистської окупації під час Другої світової війни трабулі стали гарною підмогою для бійців Опору, дозволяючи швидко і непомітно пересуватися містом^[4].

Трабулі сьогодні ред.

Трабулями знамениті передусім старі квартали Ліона (Круа-Русс, Прескіль, Старий Ліон), де існують близько п'ятисот трабулей^[5], що зв'язують 230 вулиць^[6]. Але трабулі є також в старих кварталах міст Безансон, Вільфранш-сюр-Сон, Марсель, Нант, Сент-Етьєн, Шамбері та інших, хоча в деяких з перелічених міст вони можуть носити іншу діалектну назву^[7].

Деякі ліонські трабулі є загальнодоступними проходами, проте інші є приватною власністю. Для того щоб зробити цю частину історичної спадщини міста доступною, між міською владою та багатьма власниками підписані угоди, згідно з якими місто бере на себе частину витрат з освітлення, прибирання і ремонту трабулей, а власники за це забезпечують безперешкодний доступ до трабулей в обумовлений час (зазвичай — з 7:00 до 19:00 або до 20:00)^[8].

Деякі з найвідоміших ліонських трабулей ред.

Довга трабуль (фр. Longue traboule) — як випливає з назви, найдовша з існуючих нині трабулей. Вона перетинає чотири внутрішні двори і чотири будівлі. Вхід в трабуль — в будинку № 54 вулицею Сен-Жан (фр. 54, Rue Saint-Jean), вихід — в будинку № 27 вулицею Беф (фр. 27, Rue du Boeuf)^[9].

Трабуль Рожевої вежі (фр. Traboule de la Tour Rose) — трабуль в районі Старий Ліон — до складу трабулі входить красива вежа рожевого кольору, всередині якої знаходяться гвинтові сходи. Вхід до трабулі знаходиться в будинку № 16 вулицею Беф (фр. 16, Rue du Boeuf)^[10].

Двір ворасів (фр. Cour de Voraces) — ймовірно, найвідоміша трабуль на схилах пагорба Круа-Русс в будинку будівлі 1840 року^[11]. Являє собою відкриту 6-пролітну сходову галерею, що сполучає будинок № 9 площею Кольбер (фр. 9, Place Colbert) з будинком № 14 на підйомі Сен-Себастьян (фр. 14, Montée de Saint-Sébastien) і з будинком № 29 вулицею Імбер-Коломес (фр. 29, Rue Imbert-Colomès)^[12].