Відкрити головне меню

Торги — 1) обмін, купівля та продаж товарів, які в період пізнього середньовіччя та ранньомодерного часу відбувалися у спеціально визначених місцях у дозволені властями дні; 2) місця такого обміну, купівлі та продажу товарів. У києворуську добу частина міст виникла на місці торжищ. Якихось привілеїв на проведення Т. у часи Київської Русі не було. У Києві та в центрах князівств Т., очевидно, проводилися щоденно. Опосередковано про це може свідчити інформація Тітмара Мерзебурзького про наявність 8-ми торжищ у Києві. Ситуація дещо змінилася в литовсько-польську добу, коли конституція сеймова Королівства Польського від 1507 заборонила проводити Т. в селах, хоча винятки були (не тільки Т., але і ярмарки проводилися в с. Жидичин; нині село Ківерцівського району Волинської обл.). Дозвіл на проведення торгу видавав король / великий князь. Подекуди такий дозвіл був складовою локаційного чи локаційно-магдебурзького привілею (див. Локація, Магдебурзьке право), інколи це був окремий привілей на право проводити або лише Т., або Т. і ярмарки. Зазвичай у місті проводився один щотижневий торг, як виняток — два дні на тиждень (Стоход, 1618; нині с. Іванівка Рожищенського району Волинської обл.). Днями проведення Т. найчастіше були: п'ятниця, неділя, понеділок, досить рідко — середа.

Т. у великих містах і в містечках мали свою специфіку. Т. великих міст (Києва, Луцька, Кременця, Житомира, Вінниці) обслуговували найперше потреби міщан і певною мірою — мешканців навколишніх сіл. Абсолютна більшість невеликих міст (містечок) були приватними і виконували функції торгового центру для с.-г. округи / ключа. У великих містах, зважаючи на велику кількість торгового люду (купці, крамарі, перекупні) та наявність постійних яток, в яких торгівля проводилася щоденно, значення Т. дещо нівелювалося і подекуди вони мали певну спеціалізацію. Так, привілеєм короля польського і великого князя литовського Сигізмунда I від 13 листопада 1509 встановлювався щотижневий торг м'ясом по суботах у Львові, з правом вільного продажу для міщан та селян. У малих містах, а таких була абсолютна більшість, щотижневий торг мав більш вагоме значення. Щодо асортименту торгівельних товарів, то такими передусім були продукти харчування та промислові товари першої необхідності (одяг, взуття, реманент).

Електронні торгиРедагувати

Електронні торги — продаж майна за допомогою електронної торгової системи, коли його власником стає учасник, який під час торгів запропонував найвищу ціну.

Електронні торги відбуваються на веб-сайті — електронному торговому майданчику, що керується організатором торгів.

УчасникиРедагувати

В організації та проведенні електронних торгів можуть брати участь такі суб'єкти:

  • адміністратор бази даних — відповідальний за обслуговування бази даних системи електронних торгів, забезпечує її постійну роботу та доступ користувачів до неї;
  • продавець — особа, якій належить майно, що реалізується на торгах, і бажає його продати за найвищу ціну;
  • учасник — особа, яка бажає придбати майно, і зареєструвалася на участь в електронних торгах через веб-сайт з можливістю подавати свої цінові пропозиції;
  • організатор електронних торгів — особа чи організація, що супроводжує програмне та технічне забезпечення бази даних системи електронних торгів, та виконує інші функції;
  • спостерігач — будь-який користувач Інтернету, який спостерігає за проведенням електронних торгів через веб-сайт без можливості подавати свої цінові пропозиції.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати