Тит Тарквіній
Тит Тарквіній (лат. Titus Tarquinius) — старший син останнього римського царя Тарквінія Гордого та Туллії Молодшої.
| Тит Тарквіній | |
|---|---|
| лат. T.Tarquinius | |
| Народився | 6 століття до н. е. невідомо |
| Помер | 499 до н. е. Lake Regillusd, Тускулум, Фраскаті, Провінція Рим, Лаціо, Італія |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | давньоримський політик, давньоримський військовий |
| Рід | Тарквінії[d] |
| Батько | Луцій Тарквіній Гордий |
| Мати | Туллія Молодша |
| Брати, сестри | Секст Тарквіній, Аррунт Тарквіній і Tarquinia[d] |
Під час правління свого батька Тит разом зі своїм братом Аррунтом і Луцієм Брутом входив до складу посольства до Дельфійського оракула, в під час якого брати намагалися вирішити, хто з них стане спадкоємцем трону[1].
У 509 до н. е., після повалення в Римі монархії, відправився у вигнання в Цере з батьком і Аррунтом[2].
У 496 до н. е. разом зі своїм батьком і латинами воював з римлянами в битві у Регільского озера. Під час бою Марк Валерій Волуз, який був консулом в 505 до н. е., побачивши Тита, спробував його убити, однак загинув від рук його людей[3].