Тимінський Тит-Тарас Юрійович

Тимінський Тит-Тарас Юрійович (29.04.1858 ст. ст. — 25.02.1927) — релігійний та громадський діяч, консисторський архімандрит-митрофор, генеральний вікарій буковинської православної церкви для українців, член Буковинської делегації Українсько Національної Ради.

Тимінський Тит-Тарас Юрійович
Народився	29 квітня 1858(1858-04-29) П'ядиківці
Помер	25 лютого 1927(1927-02-25) (68 років)

Родина

Народився в с. Пядиківці повіт Кіцмань на Буковині (тепер Кіцманського р-ну Чернівецької обл.) в убогій сім'ї даскала (дяка) місцевої церкви Юрія (Георгія) Тимінського та Акіліни. Брат Івана Тимінського.

Навчання

З 1870/1871 до 1876/1877 навчальні рр. навчався в вищій державній гімназії в Чернівцях, коли був покликаний до війська.

Військова служба

Служив в артилерійському полку у Львові, отримуючи відпуски для навчання екстерном в 2-ій вищій гімназії, де 12.07.1879 р. склав матуральні іспити.

Громадська діяльність та навчання в вищих навчальних закладах

Почав студіювати на філософському факультеті Львівського університету, де належав до українського студентського товариства «Дружній лихвар», приятелюючи з А. Чайковським, В. Барвінським, Д. Гладиловичем та іншими молодими народовцями, однак через брак грошей повернувся на Буковину.

В Чернівцях студіював на теологічному факультеті університету, де 22.03.1886 р. отримав абсолюторіум, провчившись 7 семестрів та склавши всі необхідні іспити.

Священницьке служіння

Після рукоположення в священики з 11.1886 р. іменований сотрудником пароха в с. Берегомет повіт Вижниця (тепер смт. Вижницького р-ну Чернівецької обл.). З 12.1888 р. іменований військовим капеланом 2-го класу при буковинському батальйоні піхоти крайової оборони № 76 в Кіцмані. З 1889 р. іменований експозитом, з 08.1890 р. парохом церкви в с. Тораки повіт Вижниця (тепер Путильського р-на Чернівецької обл.). З 03.1894 р. іменований адміністратором парохії (з 09.1894 р. парохом) в с. Хлівище повіт Кіцмань (тепер Кіцманського р-ну Чернівецької обл.). З 01.1905 р. іменований парохом с. Довгопілля повіту (тепер Путильського р-ну Чернівецької обл.). 23.04.1907 р. представляв громаду с. Довгопілля на зборах мужів довіри Вижницького судового повіту, скликаних у Вижниці депутатом крайового сейму М. Васильком.

Меценатство та благодійність

В Отаках, присілку с. Довгопілля. збудував своїм коштом школу, матеріально допомагав бідним учням, жертвував на бурси в Вижниці і в Чернівцях. Член НТШ з 1907 р., в 1910 р. подарував бібліотеці НТШ шість цінних рукописних книг 18-19 ст. ст., в тому числі й Збірку духовних та світських пісень, укладену його батьком Юрієм Тимінським в 1852—1853 рр.

Громадська діяльність

Член-засновник товариства «Український Народний Дім» в Чернівцях, в роботі якого брав участь ще з студентських років. Довголітній член «Товариства українських православних священиків Буковини», заступник голови і почесний член Товариства з 23.03.1921 р.

Публіцистичні та наукові напрацювання

Автор публіцистичних та наукових праць, які публікував в чернівецьких часописах «Буковина», «Кандела» та інших, а також окремими виданнями. Користувався псевдонімом «православний».

В російській окупації

В часі війни залишався на Буковині під російськими окупаціями, за свої українські переконання зазнавав знущань від російських солдатів. Один з організаторів проведення першого на буковинській Гуцульщині свята миру і української державності 24.02.1918 р. в с. Стебни на Путильщині, на якому він відправив молебен і підніс многолітство цісареві та Українській Народній Республіці. Був в числі тих 12-ти православних українських священників, які 19.05.1918 під проводом протоієрея Т. Драчинського відправили перше за багато років соборне українське богослужіння в катедральному соборі св. Духа в Чернівцях.

Учасник загальних зборів відновленого товариства «Українське Касино» в Чернівцях, покликаного замінити анахронічну «Руську Бесіду», що відбулися під головуванням О. Поповича 23.09.1918 р. в Народному домі.

Архімандрит

В рамках реорганізації (національного поділу) та відновлення роботи буковинської православної архієпископської консисторії влада примусила піти на пенсію заплямованого відвертою колаборацією з російською окупаційною владою колишнього буковинського митрополита В. Репту разом з цілим складом консисторії. 14.07.1918 р. цісар іменував двох консисторських архімандритів — українця Т. Тимінського та румуна І. Воробкевича, передавши 24.07.1918 р. в їхні руки управління буковинською православною церквою як генеральним вікаріям, І. Воробкевичеві як голові, а Т. Тимінському як заступникові голови консисторії. Рішення консисторії повинні були ухвалюватися спільно Т. Тимінським та І. Воробкевичем, а у випадку незгоди між консисторськими архімандритами вирішальний голос мав би мати уряд. Вже 19.09.1918 р. вони оголосили конкурс на заміщення посад консисторських радників (2-х українців і 2-х румунів) та протопресвітера-українця при церкві св. Миколая в Чернівцях, яку визначено осідком українського протоієрейства. 25.09.1918 р. а архієпископській каплиці в Чернівцях митрополит В. Репта здійснив хіротонію І. Воробкевича та Т. Тимінського, (який пройшов до того новіціат монашого чину та обрав собі ім'я Тарас для свого чернечого життя) на архімандритів-митрофорів, вручивши кожному митру та патерицю. Вперше за історію існування буковинської консисторії її офіційний орган став публікуватися в двох рівнорядних варіантах українською та румунською мовами (фонетикою) «Листок розпорядків» та «Foaia Ordinăciunilor». Номінування Т. Тимінського консисторським архімандритом з ентузіазмом привітав Союз парламентарних і сеймових послів Буковини (23.08.1918 р.), з'їзд українського православного духовенства Буковини (05.09.1918 р.), інші українські громадські організації краю. 01.10.1918 р. численні представники українського православного духовенства Буковини, а згодом і українські депутати та громадські діячі разом з українськими депутатами привітали в архієпископській  резиденції в Чернівцях архімандрита-митрофора Т. Тимінського як свого найвищого церковного достойника і настоятеля. У промові Т. Тимінського того дня висловлена детальна програма діяльності, спрямована на духовне піднесення українського народу Буковини. 3-ій з'їзд українського православного духовенства Буковини, який відбувся 01.11.1918 р. в приміщені товариства «Православна Академія» в архієпископській резиденції в Чернівцях одноголосно підтримав кандидатуру архімандрита Т. Тимінського на члена Буковинської делегації Української Національної Ради.

Арешт

Румунська окупація Буковини припинила процес поділу буковинської православної церкви на українську та румунську частини. Митрополит Володимир Репта, який беззастережно підтримав румунську владу, був поновлений на посаді, а 18.02.1919 р. міністр-делегат румунського уряду Я. Флондор відмінив всі рішення австрійського уряду щодо призначення нових членів консисторії, створення українського протопресвітерства при церкві св. Миколая в Чернівцях та призначення Т. Тимінського українським генеральним вікарієм.

В цей час Т. Тимінський перебував в ув'язненні, будучи арештованим наприкінці 01.1919 р. в рамках розв'язаного румунською окупаційною владою масового антиукраїнського терору після запровадження стану облоги на Північній Буковині. Румунська влада домагалася від Т. Тимінського добровільної відставки з посади консисторського архімандрита взамін за гідне довічне утримання, а коли він відмовився це зробити, насильно спенсіонувала його, призначивши жебрацьку пенсію в сумі 1500 леїв щомісячно. Проти арешту єпископа-номіната Тимінського та інших членів буковинської української еліти протестував 12.03.1919 р. в ноті до голови Паризької мирової конференції голова делегації Української Народної Республіки Г. Сидоренко, закликаючи вплинути на румунський королівський уряд для припинення ним терору щодо пригнічених українських громадян.

В Ноті Буковинської Делегації Української Національної Ради Найвищій раді в Парижі від 30.12.1921 р. висловлювався протест проти ліквідації румунською окупаційною владою рівноправності української православної церкви та відіслання на пенсію українського генерального вікарія митрофора Тараса Тимінського.

Останні роки

Позбавлений засобів до існування, продовжував жити в Чернівцях, беручи участь в українському громадському житті, однак не будучи допущеним до участі в конгресі буковинської православної церкви 3-25.10.1921 р.

Згодом переїхав жити до сина Володимира, який з 12.1923 р. був іменований парохом с. Розтоки повіту Вижниця (тепер Путильського р-ну Чернівецької обл.).

Помер в с. Розтоки, похований в присутності непроглядних мас народу на цвинтарі в Розтоках 27.02.1927 р. під напівстертим написом «Тут спочиває архимандрит Тит-Тарас Тимінський ¯ 1858 + 1927».

Джерела

• Тв.: [Тимінський Т.] Пастирске посланіє митрополита Мораря з поводу сегорічних великодних свят. // «Буковина». — 1892. — 24 квітня (6 травня); — 15 (27) травня.; — 22 травня (3 червня). — 5 (17) червня.; – 19 червня (1 липня); — 26 червня (8 липня); — 3 (15) липня.; — 10 (22) липня.; — 17 (29) липня.; — 24 липня (5 серпня). — 31 липня (12 серпня)

Література

• Передвиборчі вісти. Із вижницкого округа. // «Буковина». — 1907. — 13 (26) квітня,;
• Хронїка Наукового Товариства Імени Шевченка у Львові. Справозданє за 1907 рік. Львів, 1908. — С. 26.;
• Що дїяло ся в Чернівцях в часї інвазії. // «Буковина». — 1917. — 9 вересня.;
• Свято мира й української державности в Стебнах. // «Буковина». — 1918. — 20 квітня.;
• Шевченкове свято. // «Буковина». — 1918. — 24 травня.;
• [Редакційна стаття]. //«Буковина». — 1918. — 2 серпня.;
• Уступлення митрополити-румунізатора. // «Діло». — 1918. — 6 серпня.;
• Висвяченє архимандритів о. Тимінського і Воробкевіча. // «Буковина». — 1918. — 27 вересня.;  
• Українське Касино" в Чернівцях. // «Буковина». — 1918. — 27 вересня.;
• У нашого нового архимандрита-митрофора. // «Буковина». — 1918. — 4 жовтня.;
• У нашого нового архимандрита-митрофора. // «Буковина». — 1918. — 1 листопада.;
• Українські миряни у архимандрита Тараса. // «Буковина». — 1918. — 4 жовтня.;
• Третий сьогорічний з'їзд українського православного духовенства Буковини. // «Буковини». — 1918. — 10 листопада.;
• З буковинської України. Нечувані насильства румунів на Буковині. // «Покутський Вістник». — 1919. — 9 лютого.;
• Aufhebung der nationalen Teilung des erzbischöflichen Konsistoriums. Enthebung des Konsistirialarchimandriten Tyminski. // «Allgemeine Zeitung Tagblatt». — 1919. — 22 лютого.;
• Einberufung des Kirchenkongresse. Die Kirchliche Situation in der Bukowina. // «Allgemeine Zeitung Tagblatt». — 1919. — 11 квітня.;
• Українська православна церква на Буковині в румунському ярмі. // «Свобода». — 1921. — 14 червня;
• За українську Буковину. До Найвищої Ради в Парижі. // «Свобода». — 1922. — 3 березня.;
• На могилі о. архимандрита Т. Тимінського. // «Рідний Край». — 1927. — 13 березня.;
• Посмертні згадки. О. Архимандрит Тит Тарас Тимінський. // «Діло». — 1927. — 17 травня.;
• О. Архимандрит Тит Тарас Тимінський. / Народній Ілюстрований Калєндар Товариства «Просвіта» на звичайний рік 1929. Львів, 1928. — 194 С.;
• Буковина, її минуле і сучасне. Париж-Філадельфія-Детройт, 1956. — С. 287, 301, 372, 624, 740—741, 752, 811.;
• Чайковський А. Спогади. Листи. Дослідження. Том 1. Львів, 2002. — С. 178—179.;
• Добржанський О., Старик В. Бажаємо до України. Змагання за українську державність на Буковині у спогадах очевидців (1914—1921). Одеса: «Маяк», 2008. — С. 472.;
• Добржанський О., Старик В. Змагання за українську державність на Буковині (1914—1921 рр.). // Документи і матеріали. Чернівці, 2009. — С. 83, 102, 126, 129, 141—142, 144—161, 218—220, 225, 385—386.;
• Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Документи і матеріали у 5-ти томах 8-ми книгах. Том 5. Книга 2. Івано-Франківськ: «Місто НВ», 2011. — С. 874.
• Старик В. Тимінський Тит-Тарас Юрійович. Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Том 4. Івано-Франківськ 2021.  — С. 24.