Те Атаірангікааху
Те Атаірангікааху (маор. Te Atairangikaahu; 23 липня 1931 — 15 серпня 2006) — королева маорі у 1966-2006 роках. Повне тронне ім'я - Те Арікінуі (головнокомандувач) Те Атаірангікааху («яструб ранкового неба»), вона отримала при коронації. Раніше вона була відома як принцеса Пікі Махута, а після її весілля — принцеса Пікі Пакі.
| Те Атаірангікааху маор. Te Atairangikaahu | |||
.jpg) | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1966 — 15 серпня 2006 | |||
| Попередник: | Потатау Те Фероферо | ||
| Спадкоємець: | Махута Тафіао | ||
| Народження: |
23 липня 1931 Вахі Марає, Нова Зеландія | ||
| Смерть: |
15 серпня 2006 Нгаруавахія, Нова Зеландія | ||
| Причина смерті: | ниркова недостатність[1] | ||
| Поховання: | Taupirid | ||
| Країна: | Нова Зеландія | ||
| Освіта: | Waikato Diocesan Schoold | ||
| Рід: | Те Фероферо з племені таінуї регіону Ваїкато | ||
| Батько: | Корокі Махута | ||
| Мати: | Те Атаірангікааху Херангі | ||
| Шлюб: | Фатумоан Пакі | ||
| Діти: | Тухеітіа Пакі | ||
| Нагороди: | |||
Життєпис ред.
Те Атаірангікааху народилася в шлюбі короля Корокі Махута та Те Атаірангікааху Херангі. Не зважаючи на те, що Пікі була молодшою донькою короля, в день його поховання (за маорійською традицією) саме вона була оголошена його спадкоємицею[2]. Навчалася в початковій школі Ракауманга, а потім - в єпархіальній школі для девчаток у Ваїкато.
У 1952 році вона вийшла заміж за Фатумоана Пакі, батько якого був з маорійського племені Нгаті Фафакіа регіону Ваїкато, а мати — з північного племені Те Аупоурі. У цьому шлюбі народилося семеро дітей:
- Тухеітіа Пакі,
- Хіні Катіпа (уроджена Пакі),
- Томаірангі Пакі,
- Кікі Соломон (уроджена Пакі),
- Міхі Габріель Пакі,
- Махарая Пакі,
- Те Манавануі Кларксон (уроджена Пакі)[3].
Правління ред.
Не зважаючи на те, що формально король маорі не має жодних конституційних повноважень, королева очолювала племінну федерацію Ваїкато, яка мала навіть власний парламент. Крім того, Кроме этого Те Атаірангікааху була активним прибічником маорійських проведення культурних та спортивних заходів, а також відігравала важливу роль у місцевих та глобальних політичних заходах, пов’язаних з проблемами корінних народів. Її офіційною резиденцією був Палац Туронго у марае Турангаваевае, офіційною королівською приймальнею для високопосадовців – Махінарангі, а королівським гостьовим будинком слугував Раукава Іті. Королева та її чоловік також мешкали у в Ваахі в Хантлі [3].
Нагороди, почесні ступені і звання ред.
У 1970 році Те Атаірангікааху стала першою з народу маорі, що стала Дамою Ордену Британської імперії «за видатні заслуги перед народом маорі»[4][5]. 6 лютого 1987 року Те Атаірангікааху стала також першою людиною, що отримала получившей Орден Нової Зеландії[6]. У 1973 році отримала почесного докторського степеня Університету Ваїкато, а у 1999 році стала почесним доктором юридичних наук Університету королеви Вікторії у Веллінгтоні. У 1986 році Те Атаірангікааху стала офіцером Британського Ордену Святого Іоанна Єрусалимського[7]. Також вона була нагороджена Новозеландською пам’ятною медаллю 1990 року[8], а у 1993 році – Новозеландською виборчою медаллю[9].
Смерть ред.
В грудні 2005 року в результаті ниркової недостатності королева почала лікування Діалізом[10]. 11 липня 2006 року вона перенесла серцевий напад та потрапила до реанімації в лікарні Ваїкато[11]. В тому ж місяці вона була виписана з лікарні, щоб урочисто відсвяткувати своє 75-річчя[12]. Але вже 15 серпня 2006 року королева померла, перебуваючи у своїй офіційній резиденції марае Турангаваевае в Нгаруавахії[13][14]. Після тижня скорботи, 21 серпня 2006 року відбулося поховання. Те Атаірангікааху як і її предки-королі була похована на горі Таупірі. Її могила там – безіменна (як і могили інших королів) на знак рівності зі своїм народом[15]. Британська королева Єлизавета II офіційно засвідчила свої співчуття маорійській королівській родині [16].
Примітки ред.
- ↑ https://teara.govt.nz/en/biographies/6p2/te-atairangikaahu-koroki-te-rata-mahuta-tawhiao-potatau-te-wherowhero
- ↑ Traditional mourning period begins for Maori queen. Irish Examiner. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 16 серпня 2006.
- ↑ а б Tahana, Yvonne (24 вересня 2011). Obituary: Whatumoana Paki. New Zealand Herald. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 16 жовтня 2011.
- ↑ "New Year Honours List" (15 January 1970) 1 New Zealand Gazette 1 at 15.
- ↑
You must specify issue=, startpage=, and date= when using {{London Gazette}}. Available parameters: Шаблон:London Gazette/doc/parameterlist
- ↑ "The Order of New Zealand" (12 February 1987) 20 New Zealand Gazette 705 at 709.
- ↑
You must specify issue=, startpage=, and date= when using {{London Gazette}}. Available parameters: Шаблон:London Gazette/doc/parameterlist
- ↑ Taylor, Alister[en]; Coddington, Deborah[en]. Honoured by the Queen – New Zealand. — Auckland : New Zealand Who's Who Aotearoa, 1994. — С. 51. — ISBN 0-908578-34-2.
- ↑ The New Zealand Suffrage Centennial Medal 1993 – register of recipients. Department of the Prime Minister and Cabinet. 26 липня 2018. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
- ↑ Maori queen on dialysis. NZ Herald. 6 січня 2006. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 17 серпня 2017.
- ↑ Jon, Stokes (12 липня 2006). Maori Queen in intensive care after heart attack. NZ Herald. Процитовано 17 серпня 2017.
- ↑ Maori Queen home for birthday. NZ Herald. 23 липня 2006. Процитовано 17 серпня 2017.
- ↑ Stokes, Jon (15 серпня 2006). Maori Queen dies after 40 years on the throne. NZ Herald. Процитовано 17 серпня 2017.
- ↑ Lilley, Ray (16 серпня 2006). Te Arikinui Te Atairangikaahu, Queen of New Zealand's Maori. Washington Post. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
- ↑ Public's final tribute to Maori Queen. TVNZ. 20 серпня 2006. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 17 серпня 2017.
- ↑ Text of Queen Elizabeth II's message of condolence to Mr Whatumoana Paki, Turangawaewae Marae, Ngaruawahia, 17 August 2006. royal.gov.uk. Архів оригіналу за 6 листопада 2011. Процитовано 19 жовтня 2011.