Та, що входить у море
«Та, що входить у море» — радянський кольоровий короткометражний художній фільм-притча 1965 року. Це дипломна робота режисера Леоніда Осики, знята на Кіностудії ім. О. Довженка.
Та, що входить у море | |
|---|---|
 | |
| Жанр | притча |
| Режисер | Леонід Осика |
| Сценарист | Євген Хринюк |
| У головних ролях | Тетяна Малиш Антоніна Лефтій |
| Оператор | Михайло Бєліков |
| Композитор | Володимир Губа |
| Художник | Олег Степаненко |
| Кінокомпанія | Кіностудія ім. О. Довженка |
| Тривалість | 15 хв. |
| Країна |  СРСР |
| Рік | 1965 |
| IMDb | ID 3098232 |
Фільм є короткою поетичною притчею початку людського життя. Маленька дівчинка опиняється на березі моря, поки на пляжі триває доросле життя, побут, повсякденність.
Сюжет
ред.Фільм починається сценою людного пляжу, куди приходить жінка приносить малу дочку. Пляж змінюється на безлюдний, у кадрі чергуються майже оголені чи оголені жінка, дівчинка, чоловік.
На березі з'являється дівчина, що вимазує своє обличчя брудом. Жінка бере з узбережжя мушлі і непомітно опиняється майже засипана ними. Дівчинка кладе ще кілька мушель їй на обличчя. Потім дівчинка знаходить покинутий кранець, що сам собою котиться за нею. Чоловік спостерігає за цим, йде в море та зникає там.
Жінка забирає дочку, вони купаються в морі. Закінчується фільм сценою з дівчинкою, яка ходить колами по кранцю.
У ролях
ред.- Тетяна Малиш — дівчинка
- Антоніна Лефтій — мати дівчинки
- Зоя Недбай — дівчина на морі
- Геннадій Юхтін — чоловік на морі
- Петро Голтвянський — епізод
Знімальна група
ред.- Режисер — Леонід Осика
- Сценарист — Євген Хринюк
- Оператор — Михайло Бєліков
- Композитор — Володимир Губа
- Художник — Олег Степаненко
Створення
ред.Цей короткометражний фільм — дипломна робота Леоніда Осики. Він задумував «Ту, що входить у море» як історію про пізнання світу дитиною, відпущеною матір'ю в «море життя»[1]. Фільм уперше в післявоєнному українському кіно працював з темою тілесності, оголеним чоловічим і жіночим тілом[2].
Дипломна комісія, виконуючи постанову «Про роботу з молодими творчими кадрами на кіностудіях республіки» Державного Комітету з кінематографії СРСР, у 1968 році звинуватила стрічку «Та, що входить у море» у формалізмі й не зарахувала її як дипломну роботу[3].
Сприйняття
ред.Анна Авраменко описала фільм як «етюд» про головних персонажів, які втілюють справжність, щирість, духовний спокій на противагу ілюзорності матеріального щастя, заклопотаності. В цьому фільм «Та, що входить у море» став провісником ідеї «суспільства спектаклю»[4].
Примітки
ред.- ↑ Та, що виходить у море. Dovzhenko Centre (укр.). Процитовано 18 вересня 2023.
- ↑ Степанюк, Марія (8 серпня 2022). Позбавляли диплома та кричали про “ідейні збочення”: як забороняли українське кіно в СРСР. Факти. Процитовано 18 вересня 2023.
- ↑ Леонід Осика. Море – воно завжди сумне. www.ukrinform.ua (укр.). 16 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2023.
- ↑ Авраменко, Анна (2010). Режисери проти літературоцентризму / Українське кіно від 1960-х до сьогодні. Проблема виживання. Київ: Задруга. с. 42.
Посилання
ред.- Та, що входить у море на сайті IMDb (англ.)