Відкрити головне меню

«Таємниці Генія Шевченка» — документальний біографічний фільм про Тараса Шевченка, знятий телеканалом «1+1». Прем'єра відбулася 10 березня о 22.10 в ефірі телеканалу 1+1[1][2] до 200-річчя з Дня Народження Шевченко.

Таємниці Генія Шевченка Picto infobox cinema.png
Вид телефільм
Жанр документалістика, біографія, історія
Режисер Олена Єлісєєва
Продюсер Максим Шиленко
Сценарист Світлана Усенко
У головних
ролях
Ігор Судаков, Юрій Сушко
Оператор Віталій Панасюк
Кінокомпанія 1+1
Тривалість 161 хвилина
Мова українська
Країна Україна
Рік 2014

ІнформаціяРедагувати

Деталі сюжетуРедагувати

Знімальна група проекту пройшла шляхом Шевченка від Моринців крізь палаци Санкт-Петербурга і до пустель Казахстану, де Шевченко провів 10 років свого заслання. Автором ідеї та сценарію стала ведуча Світлана Усенко, відома глядачам за проектами «Секс-місія» та «Моя хата скраю».[3] До розслідування залучили графолога.

Головні ролі у фільмі зіграли професійні актори, а більшість епізодичних ролей виконали журналісти «1+1» та самі члени знімальної групи фільму. Фільм містить сенсаційні теорії, нові факти, засекречені документи та малюнки, яких раніше українці не бачили. Саунд-треком до фільму стали пісні гурту Океан Ельзи.

У фільмі поставлені питання, чому рідний батько Тараса Шевченка позбавив свого сина спадку і чому ім'я матері Катерини було виправлено у церковній книзі Моринців. Творці фільму розшукали другий примірник церковної книги. Якщо спиратися на цей запис, то матір'ю Тараса Шевченка була не Катерина, а Агафія. Завдяки фільму можна дізнатися, чи були у Шевченка діти[4][5].

ВідгукиРедагувати

А ось днями чимало телеглядачів (і я в їхньому числі) отримали удар «під дих». Теледетектив «Таємниці генія Шевченка», показаний на каналі «1+1», шокував не згірш за путінську маячню. Нічого більш блюзнірського про Шевченка я ще не бачив. Моментами це скидалося на пасквіль Бузини. У кожному кадрі Шевченко обов'язково пив і поводився радше як Голохвастов. Підбір акторів на головну роль і потрактування Поетового образу просто відбирало дар мови. Поезії там майже не було, а ті кілька на увесь довжелезний фільм рядків спромоглися прочитати голосом кастрованих демосфенів. Жодного натяку на внутрішній дух Генія, чиє слово відродило націю, чиї офорти аж світяться зсередини — дуже небагатьом художникам вдавалися такі офорти. Вибачте за негативний пафос, але цей фільм мовби знято бездушним режисером-снайпером. Туди ввійшли усі найбезглуздіші домисли про Шевченка. І все подано як бульварні сенсації. У ті драматичні дні, коли українці дивували світ внутрішньою європейськістю і найвищою самовідданістю у боротьбі за волю, купка графоманів фільмувала щось таке зовсім ганебне про Шевченка. Ну гаразд, Бог не дав таланту, але це якось можна компенсувати любов'ю. Але як можна братися за Шевченка (як і за будь-яку творчість) без любові?..

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати