Вікіпедія

Таяс Браунінг

Таяс Чарльз Браунінг, відомий також як Чжан Гуантай (нар. 27 травня 1994, Ліверпуль, Англія) — англійський та китайський футболіст, захисник клубу «Шанхай Порт». Народився в Ліверпулі, в матері-кантонійки[2], з 2021 року виступає за національну збірну Китаю.

Ф
Таяс Браунінг
Таяс Браунінг
Таяс Браунінг
Таяс Браунінг у футболці «Евертона» (2014)
Особисті дані
Повне ім'я Таяс Чарльз Браунінг[1]
Чжан Гуантай
Народження 27 травня 1994(1994-05-27) (29 років)
  Ліверпуль, Англія
Зріст 187 см
Громадянство Англія Англія
КНР КНР
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб КНР «Шанхай Порт»
Номер 3
Юнацькі клуби
2004—2012 Англія «Евертон»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2012—2019 Англія «Евертон» 7 (0)
2014 → Англія «Віган Атлетік» 2 (0)
2017 → Англія «Престон Норт-Енд» 8 (0)
2017—2018 → Англія «Сандерленд» 27 (0)
2019—2022 КНР «Гуанчжоу» 48 (0)
2022—н.ч. КНР «Шанхай Порт» 2 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2010
2013
2014—2015
2021—н.ч. 		Англія Англія (U-17)
Англія Англія (U-19)
Англія Англія (U-21)
КНР КНР 		4 (0)
4 (0)
5 (0)
14 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Окрім позиції центрального захисника, також може виступати праворуч у захисті[3].

Ранні роки ред.

Народився в місті Ліверпуль[4]. Відвідував ту саму школу, що й колишні товариші по «Віган Атлетік» Лі Ніколлс і Джек Філліпс. Отримав право грати за національну збірну Китаю, оскільки його дідусь по материнській лінії Ін Він Чан (1939–1992), шеф-кухар у Маклсфілді, Англія, кантонця, який емігрував з села Мейге, округ Сіньхуей, Китай[2]. Його дід по материнській лінії одружився з чорношкірою британкою[2]. У 2019 році став натуралізованим громадянином Китаю, скориставшись політикою натуралізації китайських футболістів[5].

Клубна кар'єра ред.

«Евертон» ред.

 
Таяс Браунінг під час виступів за «Евертон» у передсезонному товариському матчі в липні 2011 року.

Таяс Браунінг приєднався до «Евертона» в 2004 році у віці десяти років[6][7]. До цього вісім місяців виступав за місцеву команду, перш ніж приєднатися до «Евертона»[7]. Після прогресу в молодіжній команді «Евертона» почав грати в резервній команді, де став гравцем основи. Допоміг резервістам «Евертона» виграти чемпіонат Прем’єр-ліги U18 у сезоні 2010/11 років[8][9][3].

Виступав за резервну команду клубу, де грав на позиції правого захисника[10]. Також отримав капітанську пов'язку в резервній команді[11]. За підсумками сезону 2013/14 років став найкращим гравцем команда U-21 на клубній вечірці нагород[3].

30 грудня 2012 року вперше викликали до першої команди «Евертона» в програному (1:2) поєдинку проти «Челсі», в якому залишився на лаві запасних[12]. 26 липня 2013 року підписав свій перший професіональний контракт з клубом, за яким повинен був залишатися в клубі до 2015 року[13].

У сезоні 2014/15 років підписав новий 3-річний контракт з клубом, до 2017 року[14]. Вперше зіграв за головну команду «Евертона» 27 вересня 2014 року на Енфілді в матчі Мерсісайдського дербі проти «Ліверпуля», в якому вийшов замість багаторічного гравця «Евертона» Тоні Гібберта на 72-й хвилині матчу з рахунком 1:0 на користь «Ліверпуля», але гра закінчилася з рахунком 1:1[15]. 5 жовтня 2014 року знову вийшов на поле, в наступному матчі проти «Манчестер Юнайтед», вийшов замість Гібберта (1:2)[16]. Два місяці по тому, 11 грудня 2014 року, вперше вийшов у стартовому складі в програному (0:1) поєдинку проти «Краснодара»[17]. За підсумками сезону 2014/15 років тричі виступав у всіх змаганнях.

У сезоні 2014/15 років зіграв свій перший у сезоні матч 15 серпня 2015 року, вийшов на заміну замість Брендана Гелловея, у переможному (3:0) поєдинку проти «Саутгемптона»[18]. Протягом вище вказаного сезону зіграв ще декілька матчів[19]. 19 вересня 2015 року в поєдинку проти «Суонсі Сіті» потрапив до символічної збірної туру після того, як допоміг команді зіграти внічию 0:0 та відстояти ворота своєї команди «на нуль»[20]. Однак отримав травму коліна у переможному поєдинку головного Кубку Ланкашира проти «Блекберн Роверс», через що залишився поза футболом до завершення сезону 2015/16 років[21].

Після тривалої паузи відновив форму форми й у листопаді 2016 року відіграв 45 хвилин, за «Евертон U-23» у програному (1:4) поєдинку Кубку Прем’єр-ліги проти «Норвіч Сіті»[22]. 8 листопада 2016 року зіграв у програному (4:5, пенальті) поєдинку Трофею Футбольної ліги проти «Блекпула» (основний час завершився нічиєю 1:1)[23]. Незважаючи на те, що Тоясу вдалося набрати форму, керівництво клубу повідомило йому, що він буде відправлений в оренду до завершення сезону 2016/17 років[24]. Очікувалося, що після закінчення терміну оренди в «Сандерленді» Браунінга знову віддадуть в оренду, але цього так і не відбулося[25]. У січні 2019 року було оголошено, що Таяс, як очікується, залишить «Евертон», а його відхід є неминучим[26].

Оренди ред.

10 січня 2014 року перейшов в одномісячну орендк до «Віган Атлетік» Уве Реслера[27]. На професіональному рівні дебютував за нову команду вже наступного дня, замінив Джеймса Перча в переможному (3:0) поєдинку проти «Борнмута»[28]. У наступному матчі вийшов на поле в стартовому складі на позиції правого захисника, але «Віган Атлетік» програв «Донкастер Роверз» з рахунком 3:0, цей поєдинок став останнім для Таяса у футболці клубу[29]. Після цього гравець повернувся до «Евертона»[30].

Таяс Браунінг підписав з «Евертоном» нову угоду на два з половиною роки, після чого 30 січня 2017 року відправлений в оренду в «Престон Норт-Енд» до завершення сезону 2016/17 років[31]. Наступного ж дня він дебютував за нову команду, вийшов у стартовому складі та відіграв усі 90 хвилин, у програному (0:2) поєдинку проти «Кардіфф Сіті»[32]. Браунінг став основним гравцем команди, граючи в ряді матчів на позиції правого захисника[33]. Зберігав своє місце в команді до травми коліна, через яку вибув на два місяці[34]. Повернувся до стартового складу 24 квітня 2017 року, в програному (1:4) поєдинку проти «Ньюкасл Юнайтед»[35]. За підсумками сезону 2016/17 років провів вісім матчів за «Престон Норт Енд», після чого повернувся до «Евертона»[36].

8 липня 2017 року відправився в сезонну оренду до «Сандерленда», який напередодні понизився в класі, де возз’єднався з тренером Саймоном Грейсоном, під керівництвом якого грав у «Престон Норт Енді»[37]. Дебютував за «Сандерленд» у першій грі сезону, де вийшов у стартовому складі, в матчі проти «Дербі Каунті» (1:1). З моменту свого дебюту в «Сандерленді» закріпився в стартовому складі команди грав на позиції центрального захисника[38]. Однак невдовзі «Сандерленд» змушений був боротися за виживання, яка бачила їх у нижній частині таблиці[39]. Після травми, через яку Таяс вибув протягом усього жовтня, повернувся до основної команди, а 18 листопада 2017 року вийшов на заміну в поєдинку проти «Міллволла»[40]. Браунінг продовжував грати в першій команді під керівництвом нового тренера Кріса Коулмена[41]. Під керівництвом Коулмена результативність Браунінга покращилася, допоміг команді зіграти чотири матчі «на нуль»[42]. Браунінг продовжував виступати в першій команді, до поки не отримав травму паху 6 березня 2018 року в програному (0:3) поєдинку проти «Астон Вілли», після чого був виключений до кінця сезону[43]. Без нього «Сандерленд» мав труднощі в чемпіонаті наприкінці сезону, що призвело до вильоту в Першу лігу[44]. За підсумками сезону 2017/18 років зіграв 29 матчів у всіх турнірах.

«Гуанчжоу Евергранд» ред.

20 лютого 2019 року перейшов до представника китайської Суперліги «Гуанчжоу Евергранд» за нерозголошену суму[45][6]. 5 березня 2019 року дебютував за клуб у переможному (2:0) домашньому поєдинку проти японського клубу «Санфречче Хіросіма» в Лізі чемпіонів АФК 2019[46]. Згодом зарекомендував себе як гравець основи та виграв з клубом Китайську Суперлігу 2019 року[47].

У серпні 2022 року приєднався до іншого клубу китайської Суперліги «Шанхай Порт»[48].

Кар'єра в збірній ред.

Виступав за юнацькі збірні Англії U-17 та U-19, а також за молодіжну збірну Англії. Окрім Англії, на міжнародному рівні також мав право грати за Китай[49].

У 2010 році чотири рази зіграв за юнацьку збірну Англії (U-17), у тому числі отримав виклик на Північний турнір[50][9].

У березні 2013 року вперше отримав виклик до юнацької збірної Англії (U-19), у футболці якого дебютував за команду в матчі проти юнацької збірної Туреччини (U-19) (1:0)[51]. Згодом провів ще чотири матчі за команду (U-19).

У травні 2014 року вперше отримав виклик до молодіжної збірної Англії[52]. 22 травня 2014 року дебютував за англійську молодіжку, відіграв усі 90 хвилин в переможному (3:0) поєдинку проти молодіжної збірної Катару[53].

Під своїм китайським іменем Чжан Гуантай отримав свій перший виклик до національної збірної Китаю в 2020 році, але йому довелося чекати до 30 травня 2021 року, коли відбувся матч чемпіонату світу проти Гуаму, щоб дебютувати на міжнародному рівні[54].

Статистика виступів ред.

Клубна ред.

Станом на 11 липня 2022
Матчі та голи по клубах, сезонах та змаганнях
Клуб Сезон Ліга Кубок Кубок ліги Континентальні Інші Загалом
Дивізіон Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
«Евертон» 2012–13 Прем'єр-ліга 0 0 0 0 0 0 — — 0 0
2013–14 0 0 0 0 0 0 — — 0 0
2014–15 2 0 0 0 0 0 1[a] 0 — 3 0
2015–16 5 0 0 0 1 0 — — 6 0
2016–17 0 0 0 0 0 0 — — 0 0
2017–18 0 0 0 0 0 0 — — 0 0
2018–19 0 0 0 0 0 0 — — 0 0
Загалом 7 0 0 0 1 0 1 0 — 9 0
«Віган Атлетік» (оренда) 2013–14 Чемпіоншип 2 0 0 0 0 0 — — 2 0
Престон Норт-Енд (оренда) 2016–17 Чемпіоншип 8 0 0 0 0 0 — — 8 0
«Сандерленд» (оренда) 2017–18 Чемпіоншип 27 0 1 0 1 0 — — 29 0
«Гуанчжоу Евергранд» 2019 Китайська Суперліга 4 0 1 0 — 8[b] 0 — 13 0
2020 17 0 0 0 — 4[b] 0 — 21 0
2021 19 0 0 0 — 0 0 — 19 0
2022 8 0 0 0 — 0 0 — 8 0
Загалом 48 0 1 0 0 0 12 0 0 0 61 0
Усього за кар'єру 92 0 2 0 2 0 13 0 0 0 109 0
  1. ↑ Матчі в Лізі Європи УЄФА
  2. ↑ а б Матчі в Лізі чемпіонів АФК

Статистика виступів у збірній ред.

По роках ред.

Національна збірна
Рік Матчі Голи
2021 9 0
2022 2 0
Загалом 11 0

По матчах ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   КНР
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
30-5-2021 Сучжоу Гуам   0 – 7   КНР Відбір до ЧС 2022 -
7-6-2021 Шарджа КНР   2 – 0   Філіппіни Відбір до ЧС 2022 -
15-6-2021 Шарджа КНР   3 – 1   Сирія Відбір до ЧС 2022 -
7-10-2021 Шарджа КНР   3 – 2   В'єтнам Відбір до ЧС 2022 -
27-1-2022 Сайтама Японія   2 – 0   КНР Відбір до ЧС 2022 -
Усього Матчів 5 Голів 0

Досягнення ред.

Клубні ред.

«Гуанчжоу Евергранд»

Примітки ред.

  1. ↑ L'Anglais Tyias Browning (Everton) au Guangzhou Evergrande [English Tyias Browning (Everton) in Guangzhou Evergrande]. L'Équipe. Paris. 20 лютого 2019. Процитовано 20 лютого 2019.
  2. ↑ а б в 杨兴乐; 潘晓晨 (20 червня 2019). 布朗宁归化有望，属江门新会蒋氏"光"字辈. Southern+. Guangzhou: Southern Metropolis Daily. Архів оригіналу за 9 вересня 2021.
  3. ↑ а б в Tyias Browning: all you need to know about Everton FC's latest defensive hope. Liverpool Echo. 13 жовтня 2014. Процитовано 23 березня 2019.
  4. ↑ "Tyias Browning". Barry Hugman's Footballers. Retrieved 20 February 2019
  5. ↑ 布朗宁入籍成功是中国公民 但能否出场需FIFA审核. Sina Sports (кит.). 11 липня 2019.
  6. ↑ а б Everton defender Tyias Browning signs for Chinese side Guangzhou Evergrande. BBC Sport. 20 лютого 2019.
  7. ↑ а б Exclusive Tyias Browning PNE column. Lancashire Evening Post. 9 лютого 2017. Процитовано 23 березня 2019.
  8. ↑ Where are they now? Looking back at Everton's U18 Premier League champions of 2010/11. Liverpool Echo. 25 травня 2014. Процитовано 27 вересня 2014.
  9. ↑ а б Everton FC academy stars hoping to become the cream of the national crop (GALLERY). Liverpool Echo. 11 травня 2011. Процитовано 23 березня 2019.
  10. ↑ Browning Eyes Bolton Double. Everton F.C. 25 листопада 2012. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
    Browning Targets Top Spot. Everton F.C. 13 лютого 2013. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  11. ↑ Browning Happy With The Armband. Everton F.C. 8 серпня 2013. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
    Browning: 'Job Done'. Everton F.C. 25 травня 2014. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  12. ↑ Neville And Gibson Miss Out. Everton F.C. 30 грудня 2012. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
    Frank Lampard scores twice as Chelsea come from behind to beat Everton. Sky Sports. 30 грудня 2012. Процитовано 23 березня 2019.
  13. ↑ New Deal For Browning. Everton F.C. 26 липня 2013. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 23 березня 2019.
  14. ↑ Browning Pens New Deal. Everton F.C. 27 серпня 2014. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  15. ↑ Tyias' First-Team Target. Everton F.C. 29 вересня 2014. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
    Liverpool 1–1 Everton. BBC Sport. 27 вересня 2014. Процитовано 23 березня 2019.
  16. ↑ Manchester United 2–1 Everton. BBC Sport. 5 жовтня 2014. Процитовано 23 березня 2019.
  17. ↑ Everton 0–1 Krasandor. BBC Sport. 11 грудня 2014. Процитовано 23 березня 2019.
  18. ↑ Southampton 0 – 3 Everton. BBC Sport. 15 серпня 2015. Процитовано 23 березня 2019.
  19. ↑ Tyias Browning: My Everton career has only just begun. Liverpool Echo. 8 жовтня 2015. Процитовано 23 березня 2019.
    Everton's Tyias Browning eyes future at centre-half. Liverpool Echo. 13 жовтня 2015. Процитовано 23 березня 2019.
    Browning Enjoying The Unexpected. Everton F.C. 8 жовтня 2015. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  20. ↑ Tyias Browning makes Barclays Team of the Week on his debut. Liverpool Echo. 21 вересня 2015. Процитовано 23 березня 2019.
  21. ↑ Groundhog Day In The Past For Tyias. Preston North End F.C. 23 лютого 2017. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
    Browning Surgery Success. Everton F.C. 2 грудня 2015. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
    Browning Out For The Season. Everton F.C. 14 грудня 2015. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  22. ↑ Everton U23s 1-4 Norwich U23s - Henen sent off as young Blues crumble to defeat. Liverpool Echo. 4 листопада 2016. Процитовано 23 березня 2019.
  23. ↑ Report: Everton crash out of the Checkatrade Trophy on penalties to Blackpool. Liverpool Echo. 8 листопада 2016. Процитовано 23 березня 2019.
  24. ↑ Everton mull over Tyias Browning loan move. Liverpool Echo. 26 січня 2017. Процитовано 23 березня 2019.
  25. ↑ Tyias Browning eyes fresh loan move from Everton this summer. Liverpool Echo. 12 липня 2018. Процитовано 23 березня 2019.
  26. ↑ Latest on Brendan Galloway's Everton future as Tyias Browning set for January transfer window exit. Liverpool Echo. 15 січня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  27. ↑ Latics sign Tyias Browning on loan. Wigan Latics. 10 січня 2014. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 11 січня 2014.
  28. ↑ Wigan Athletic 3–0 AFC Bournemouth. BBC Sport. 11 січня 2014. Процитовано 23 березня 2019.
  29. ↑ Doncaster Rovers 3 – 0 Wigan Athletic. BBC Sport. 18 січня 2014. Процитовано 23 березня 2019.
  30. ↑ Stubbs Proud Of Maturing Blues. Everton F.C. 4 лютого 2014. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  31. ↑ Kirkbride, Phil (30 січня 2017). Tyias Browning signs new Everton contract before PNE loan. Liverpool Echo.
    Everton's Tyias Browning Joins On Loan. Preston North End F.C. 30 січня 2017. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  32. ↑ Cardiff City 2 – 0 Preston North End. BBC Sport. 30 січня 2017. Процитовано 23 березня 2019.
  33. ↑ Preston v QPR preview. Sky Sports. 23 лютого 2017. Процитовано 23 березня 2019.
  34. ↑ Browning Happy To Be Back. Preston North End F.C. 21 квітня 2017. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
    Greg's right up for right-back role. Lancashire Evening Post. 26 лютого 2017. Процитовано 23 березня 2019.
  35. ↑ Newcastle United 4 – 1 Preston North End. BBC Sport. 24 квітня 2017. Процитовано 23 березня 2019.
  36. ↑ Retained List Confirmed. Preston North End F.C. 8 травня 2017. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  37. ↑ Browning checks in. Sunderland A.F.C. 8 липня 2017. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
    Sunderland new boy Ty Browning on Simon Grayson's managerial strengths. Chronicle Live. 15 липня 2017. Процитовано 23 березня 2019.
  38. ↑ Tyias Browning reveals how he's learning and improving at Sunderland thanks to John O'Shea. Chronicle Live. 29 грудня 2017. Процитовано 23 березня 2019.
    How Sunderland's 2017 summer transfer signings look a year on. Chronicle Live. 9 червня 2018. Процитовано 23 березня 2019.
  39. ↑ Why are Sunderland struggling in the Championship and how can Cardiff City beat them?. Wales Online. 22 вересня 2017. Процитовано 23 березня 2019.
    Decline of Sunderland is a sad outcome and its effects are felt beyond the struggling first team. The Daily Telegraph. 1 листопада 2017. Процитовано 23 березня 2019.
    Middlesbrough 1 – 0 Sunderland. BBC Sport. 5 листопада 2017. Процитовано 23 березня 2019.
  40. ↑ Sunderland 2 – 2 Millwall. BBC Sport. 18 листопада 2017. Процитовано 23 березня 2019.
  41. ↑ Tyias Browning: Thanks to Chris Coleman's intense trai[[[sic]]][[Категорія:Сторінки з некоректним використанням шаблону sic]][*] a few wins, Sunderland smiles better. Chronicle Live. 21 грудня 2017. Процитовано 23 березня 2019. {{cite news}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
  42. ↑ Less busy, more accurate - stats show how Tyias Browning has changed under Chris Coleman. Chronicle Live. 21 грудня 2017. Процитовано 23 березня 2019.
  43. ↑ Sunderland's Tyias Browning ruled out for the rest of the season as defensive injury crisis deepens. Chronicle Live. 8 березня 2018. Процитовано 23 березня 2019.
  44. ↑ Sunderland 1 – 2 Burton Albion. BBC Sport. 21 квітня 2018. Процитовано 23 березня 2019.
  45. ↑ 恒大官宣归化球员布朗宁加盟 携手韩国外援朴志洙 (кит.). Sina Sports. 20 лютого 2019.
  46. ↑ Group F: Guangzhou Evergrande FC (CHN) 2-0 Sanfrecce Hiroshima (JPN). the AFC. 5 березня 2019. Процитовано 6 березня 2019.
  47. ↑ а б China » Super League 2019 » 30. Round. worldfootball.net. 1 грудня 2019. Процитовано 7 жовтня 2022.
  48. ↑ OFFICIAL ANNOUNCEMENT. instagram.com. 24 серпня 2022. Процитовано 24 серпня 2022.
  49. ↑ 高拉特明年或以内援身份注册 布朗宁已获中国国籍. Sina Sports. 29 липня 2019. Процитовано 31 липня 2019.
  50. ↑ Blues Head To Nordic Tournament. Everton F.C. 2 серпня 2010. Архів оригіналу за 4 травня 2017. Процитовано 23 березня 2019.
  51. ↑ International Blues. Everton F.C. 18 березня 2013. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
    Young Blues Enjoy Wins. Everton F.C. 22 березня 2013. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  52. ↑ Defensive Duo Get U21s Call. Everton F.C. 13 травня 2014. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  53. ↑ Browning Makes England Under-21 Bow. Everton F.C. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 23 березня 2019.
  54. ↑ China vs Guam Teamsheet. Twitter. 30 травня 2021. Процитовано 30 травня 2021.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Таяс_Браунінг&oldid=41779289