Ташкентська фортеця — побудована генералом М. Г. Черняєвим навпроти воріт Коймас (Катаган) на лівому березі канала Анхор після захоплення Ташкента російськими військами в червні 1865.

Ташкентська фортеця
Країна Узбекистан
Типфортеця
Вигляд фортеці
Фрагмент мапи Ташкента 1910 рока з докладним планом фортеці
Вигляд фортечних воріт
Солдати входять у фортецю

Будівництво виконувалось в серпні — жовтні 1865 за фортифікаційними правилами того часу. Фортеця мала форму правильного шестикутника, огородженого високими земляними валами з розвиненими кутовими бастіонами. Місцями згори валу проходила цегляна стіна з вертикальними бійницями для рушничної стрільби. Всередині фортеці були казарми для шести рот піхоти, офіцерські будівлі, шпиталь на 150 койок, цейхгауз і порохівня.

Головним в'їздом в фортецю стали її східні ворота, обернуті в бік нового міста, що будувалось для приїхалих росіян та офіцерів окупаційних військ, побудовані з випаленої сіро-жовтої цегли місцевого виробництва. Всього фортеця мала троє воріт, які були названі на честь офіцерів, що відзначилися при штурмі Ташкента: Мєсяцева, Хмельова та Обуха.

Фортеця була побудована з розрахунком на володарювання над «старим» містом з корінним населенням[1] і забезпечувати захист російської частини міста. З 1867 по 1883 щоденно з фортеці лунав гарматний постріл.

Згодом, під час революційних подій в Ташкенті фортечна залога відіграла значну роль в придушенні Осиповського заколоту в Ташкенті в січні 1919.

В радянську добу, приблизно до середини 1970-х на території фортеці зберігались будинки військового містечка, де мешкали сім'ї військовослужбовців. В одному з будинків на території фортеці знаходився проектний інститут «Військпроект»

На початку 1970-х тут організован дитячий парк і діяв кінотеатр «Піонер». А на місці одного з фортечних валів на початку 1960-х на Узбецькому проспекті[2] зведена будівля Центрального Комітету КП Узбецької РСР, яке з часом (після серпня 1991), після здобуття Узбекистаном незалежності, стало резиденцією Президента Узбекистану.

Ташкент. 1965. Будівля ЦК КП Узбецької РСР

Примітки

ред.
  1. На наведеному фрагменті мапи 1910 року носить назву Сартовский городъ.
  2. До 1917 вулиця називалась Махрамський проспект.

Посилання

ред.
  • Ташкентъ въ прошломъ и настоящемъ. Историческій очеркъ. А. И. Добросмысловъ. Ташкентъ. Тип. Порцева. Николаевская ул. 1912.