Тавчер Рудольф Рудольфович

Тавчер Рудольф Рудольфович (1897 — 30 листопада 1919) — кадровий офіцер австро-угорської армії, сотник УГА.

Тавчер Рудольф Рудольфович
Народження 1897(1897)
Відень
Смерть 30 листопада 1919(1919-11-30)
Гнівань

Родина ред.

Народився в м. Відень (Нижня Австрія)[1] в сім'ї кадрового офіцера австро-угорської армії Рудольфа Тавчера (пом. в 1912 р. в ранзі майора на пенсії).

Навчання ред.

Восени 1914 р. закінчив піхотну кадетську школу у Відні. З 15.10.1914 р. іменований хорунжим, з 08.1915 р. іменований лейтенантом, з 05.1917 р. іменований оберлейтенантом 80-го полку піхоти.

Військова служба ред.

Командував сотнею скорострілів 80-го п. п. Восени 1915 р. поранений.

Нагороди ред.

Нагороджений хрестом за військові заслуги 3-го класу з мечами та з військовою декорацією, срібною медаллю за військові заслуги з мечами на стяжці хреста за військові заслуги, бронзовою медаллю за військові заслуги з мечами на стяжці хреста за військові заслуги.

Служба в УГА ред.

З початку 05.1919 р. перебував на службі в УГА. Старшина штабу 8-ї Самбірської бригади УГА (командир отаман К. Гофман), з 08.1919 р. начальник штабу 8-ї бригади, в складі якої брав участь в поході об'єднаних українських військ на Київ.

Учасник українсько-російських попередніх переговорів в залі нарад Київської думи 31.08.1919 р., з балкона якої даремно намагався заспокоїти публіку, роз'ярену вивішуванням поруч з українським також і російського триколірного прапора. Супроводжував генерала А. Кравса на переговори з командуванням російськими військами в 5-й гімназії на цитаделі в Києві. Згідно з  п. 7 угоди, підписаної між генералами А. Кравсом і М. Бредовим 01.09.1919 р. залишений (разом з отаманом А. Вименталем) зв'язковим офіцером від УГА при командуванні Добровольчої армії.

Полон ред.

Після виходу УГА з Києва фактично опинився в російському полоні, тож з 10.09.1919 р. замість нього начальником штабу 8-ї бригади УГА призначено поручника М. Купчанка. Після звільнення пройшов обов'язкову перевірку Оправдуючої комісії УГА, яка ствердила відсутність його вини.

Смерть ред.

В 11.1919 р. захворів на тиф, помер в польовому шпиталі 3-го Галицького корпусу в с. Гнівань біля Жмеринки.

Історична згадка ред.

В літературі помилково іменується «Едвард» та безпідставно  називається «буковинським німцем»[2].

Посилання ред.

[3] [4] [5] [6] [7] [8]

Література ред.

  • Ілащук В. III Курінь 8 Бригади в наступі на Київ. // «Український Скиталець» (Йозефів). — 1922. — Ч.17. — С. 9—10.
  • Ілащук В. Нарис історії III-го куреня 24-го полку піхоти ім. Гетьмана Петра Дорошенка. // «Літопис Червоної Калини». — 1930. — Ч. 12. — С. 21.
  • Карпинець І. І. Курінь 8 бригади У. Г. А. // «Літопис Червоної Калини». — 1931. — Ч. 12. — С. 20, 21.
  • Лакуста С. Памяти героїв. // «Час». — 1931. — 21 березня.; — 3 червня.
  • Кравс А. За українську справу. Спомини про III. Корпус У. Г. А. після переходу за Збруч. Львів: Видавнича кооператива «Червона Калина», 1937. — С. 42, 46, 51.
  • Тавчер-Шмідт Л. До українців з Буковини. // «Свобода». — 1955. — 24 березня.
  • Микитюк Д. Українська Галицька Армія у 40-річчя її участи у визвольних змаганнях. (Матеріали до історії). Вінніпег, 1958. — С. 472, 475.
  • Микитюк Д. Українська Галицька Армія у 40-річчя її участи у визвольних змаганнях в 1918—1920 рр. (Матеріяли до історії). Том 2. — Вінніпег, 1960. — С. 185, 186, 188, 192.
  • Волицький В. На Львів і Київ. Воєнні спогади Торонто, 1963. — С. 183, 197, 217.
  • Микитюк Д. Українська Галицька Армія у 50-річчя її участи у визвольних змаганнях. Том 4. (Матеріали до історії). Вінніпег, 1968. — С. 58, 119.
  • Шанковський Л. Українська Галицька Армія. Воєнно-історична студія. Вінніпег, 1974. — С. 276.; Стецишин О. Ландскнехти Галицької Армії. Львів: «Часопис», 2012. — С. 91, 112.
  • Старик В. Тавчер Рудольф Рудольфович. Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Том 4. Івано-Франківськ 2021.  — С. 13—14.