Сіґеміцу Мамору
Сіґеміцу Мамору (яп. 重光 葵, しげみつ まもる) — японський дипломат, міністр закордонних справ Японії під час Другої світової війни.
| яп. 重光葵 | |
 | |
| Міністр закордонних справ | |
|---|---|
| 1943 — 1945 | |
| Народився |
29 липня 1887[1][2][…] Mied, Ōno districtd, Префектура Ойта, Японія |
| Помер |
26 січня 1957[1][2][…] (69 років) Юґавара, Повіт Ашіґара-Шімо, Префектура Канаґава, Японія |
| Відомий як | політик, дипломат |
| Країна | Японія |
| Alma mater | Токійський університет |
| Політична партія | Ліберально-демократична партія Японії |
| Батько | Naomasa Chokugend або Hikosaburō Chokugend |
| Мати | Tane Kumaid |
| Професія | політик, дипломат |
| Нагороди |
 |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Сіґеміцу Мамору народився у місті Бунґо (тоді селище Міє) префектури Ойта, Японія. У 1907 році закінчив юридичний факультет Токійського університету[4]. У 1919 році був членом японської делегації на Паризькій мирній конференції, працював на посаді японського консула у Портленді, США.
1931—1932 роках працював у Китаї. 29 квітня 1932 року в Шанхай через вибух, влаштований корейським націоналістом Йон Бонг Гілом, втратив ногу[5].
З 1933 по 1936 рік — заступник міністра закордонних справ Японії. У 1936 році був призначений послом у СРСР, у 1938—1941 роках працював послом у Великій Британії. У червні 1941 року повернувся до Японії.
9 грудня 1941 року, через два дні після нападу на Перл-Гарбор, був призначений послом до маріонеткового про-японського режиму Ван Цзінвея.
20 квітня 1943 року зайняв посаду міністра закордонних справ Японії замість Тані Масаюкі. 2 вересня 1945 року на борту лінкора Міссурі разом з генералом Умедзу Йосідзіро підписав Акт про капітуляцію Японії.
Пізніше був визнаний Міжнародним військовим трибуналом для Далекого Сходу, як один з японських військових злочинців і 12 листопада 1948 року засуджений до семи років тюремного ув'язнення[6]. Однак, провівши у в'язниці 4 роки і 7 місяців, у листопаді 1950 року був звільнений.
У 1954—1956 роках обіймав посаду міністра закордонних справ. 18 грудня 1956 року, коли Японія стала 80-м членом ООН, саме він представляв її на Генеральній Асамблеї.
Література ред.
- (англ.) Mamoru Shigemitsu. Japan and Her Destiny: My Struggle for Peace. — Нью Йорк : Dutton, 1958. — 392 с.
Примітки ред.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ World War Two database
- ↑ «Jap Officers Hurt By Bomb Explosion» The Bismarck Tribune, 29 квітня 1932 року. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 16 вересня 2010.
- ↑ Згідно з обвинувачуваним актом Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу