Сімон П'єр Чунгуї
Сімон П'єр Чунгуї (фр. Simon Pierre Tchoungui; 28 жовтня 1916 — 23 липня 1997) — камерунський лікар, державний і політичний діяч, останній прем'єр-міністр Східного Камеруну[3].
| Сімон П'єр Чунгуї фр. Simon Pierre Tchoungui | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 20 листопада 1965 — 2 червня 1972 року | |||
| Попередник: | Венсан де Поль Аханда | ||
| Наступник: | Посаду ліквідовано | ||
| Народження: |
28 жовтня 1916[1][2] Мефу і Аконо, Центральний регіон, Камерун | ||
| Смерть: |
23 липня 1997 (80 років) Яунде, Камерун | ||
| Країна: | Камерун і Франція | ||
| Освіта: | Паризький університет | ||
| Партія: | Cameroon National Uniond | ||
.svg)
Життєпис ред.
Народився в Центральному регіоні Камеруну[3]. Належав до народності беті[4]. Закінчив Айоську школу охорони здоров'я[5]. Після закінчення школи працював медичним асистентом в Яунде та Мбалмайо.
Під час Другої світової війни, від 1942 до 1945 року служив у лавах збройних сил Вільної Франції. Після завершення війни навчався в Дакарській медичній школі, 1947 року отримавши кваліфікацію хірурга, після чого повернувся на батьківщину.
Від 1950 до 1956 року навчався в Паризькому університеті, отримавши ступінь доктора філософії з медицини[3]. 1960 року працював лікарем Центральної лікарні Яунде[3].
20 жовтня 1961 року був призначений на посаду міністра охорони здоров'я[6]. Вийшов у відставку 1 липня 1964 року після проведення виборів до Законодавчих зборів[7].
Згодом Чунгуї отримав пост міністра національної економіки[8], а 1965 року впродовж нетривалого терміну був міністром без портфеля[3].
18 листопада 1965 року прем'єр-міністр Східного Камеруну Венсан де Поль Аханда подав у відставку через суперечності з президентом Амаду Ахіджо. Чунгуї було доручено формування нового кабінету[9] . Ахіджо, який походив з півночі країни, зупинив свій вибір на Чунгуї, вихідці з південного Камеруну, задля збереження етнічного балансу в країні[4][10].
У червні 1966 року президент Ахіджо скликав конференцію, до участі в якій запросив лідерів двох головних політичних партій країни, а також прем'єр-міністрів Східного й Західного Камеруну. Під час тієї конференції її учасники вирішили задля «зміцнення національної єдності» об'єднати свої партії в єдиний Камерунський національний союз (КНС)[9]. Ахіджо очолив нову політичну силу, а Чунгуї став одним з двох його заступників[11].
12 червня 1970 року Чунгуї був перепризначений прем'єр-міністром Східного Камеруну[12]. Вийшов у відставку 20 травня 1972 року, коли було проголошено Об'єднану Республіку Камерун[3].
Окрім іншого, Чунгуї 30 квітня 1960 року був обраний першим почесним президентом камерунського Червоного Хреста[13].
Помер 23 липня 1997 року в 80-річному віці[3].
Примітки ред.
- ↑ Prabook — 2018.
- ↑ 中国大百科全书 — 1 — 中国大百科全书出版社, 1993. — ISBN 978-7-5000-7958-3
- ↑ а б в г д е ж DeLancey та Mbuh, 2010, с. 360.
- ↑ а б Anyangwe, 2008, с. 148.
- ↑ Bouopda, 2010, с. 105.
- ↑ Kamé, 2008, с. 163.
- ↑ Kamé, 2008, с. 183.
- ↑ Kamé, 2008, с. 184.
- ↑ а б Kamé, 2008, с. 186.
- ↑ Ngayap, 1999, с. 205.
- ↑ Kamé, 2008, с. 187.
- ↑ Kamé, 2008, с. 194.
- ↑ Croix Rouge Camerounaise.
Джерела ред.
- Anyangwe, Carlson (1 серпня 2008). Imperialistic Politics in Cameroun: Resistance & the Inception of the Restoration of the Statehood of Southern Cameroons (англ.). African Books Collective. ISBN 978-9956-558-50-6. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 22 грудня 2018.
- Bouopda, Pierre Kamé (квітень 2010). Les handicaps coloniaux de l'Afrique noire (фр.). Harmattan. ISBN 978-2-296-25342-1. Архів оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 22 грудня 2018.
- Croix Rouge Camerounaise / Cameroon Red Cross Society (фр.). UK Consortium on AIDS and International Development. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 грудня 2018.
- DeLancey, Mark D.; Mbuh, Rebecca Neh (30 квітня 2010). TCHOUNGUI, SIMON PIERRE (1916-1997). Historical Dictionary of the Republic of Cameroon (англ.). Scarecrow Press. ISBN 978-0-8108-5824-4. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 22 грудня 2018.
- Gaillard, Philippe (січень 2000). Le Cameroun (фр.). Harmattan. с. 173—174. ISBN 978-2-296-19239-3. Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 22 грудня 2018.
- Kamé, Bouopda Pierre (2008). Cameroun, du protectorat vers la démocratie, 1884-1992 (фр.). L'Harmattan. ISBN 978-2-296-05445-5. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 22 грудня 2018.
- Ngayap, Pierre Flambeau (1999). L'opposition au Cameroun: les années de braise (фр.). Harmattan. ISBN 978-2-7384-7993-8. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 22 грудня 2018.