Сільвіо Аппіані (стадіон)
Стадіон «Сільвіо Аппіані» (італ. Stadio Silvio Appiani) — футбольний стадіон у Падуї, розташований в районі Прато-делла-Валле. Це була домашня арена клубу «Падова» з 1924 по 1994 ріку, коли був відкритий новий стадіон «Еуганео».
| Сільвіо Аппіані | |
|---|---|
| |
| Країна |  Італія
|
| Розташування | Падуя |
| Координати | 45°23′42″ пн. ш. 11°52′31″ сх. д. / 45.39500000002777824° пн. ш. 11.87527800002777667° сх. д.Координати: 45°23′42″ пн. ш. 11°52′31″ сх. д. / 45.39500000002777824° пн. ш. 11.87527800002777667° сх. д. |
| Побудовано | 1924 |
| Відкрито | 1924 |
| Власник | Падова |
| Оператор | Падова |
| Команда (-и) | Падова |
| Види спорту | американський футбол |
| Вміщує | 24 000 |
| |
| Сільвіо Аппіані (стадіон) у Вікісховищі | |
Стадіон отримав свою назву на честь гравця «Падови» Сільвіо Аппіані, який загинув на війні у 1915 році у віці 21 року. Стадіон був відомий як «лігво левів» через близькість ігрового майданчика до глядачів.[1] Стадіон частково знаходиться на території церкви Милосердя, і її монастиря.
Історія ред.
Будівництво стадіону почалось 2 серпня 1921 року за наказом муніципальної ради міста Падуя і арена була відкрита три роки по тому, а саме 19 жовтня 1924 року перед матчем «Падова»-«Андреа Дорія» (6-1).
Футбольний клуб «Падова» провів на стадіоні найкращі моменти у своїй історії, зокрема матч проти «Торіно» (20 лютого 1949, за три місяці до катастрофи на Суперзі, який закінчився 4:4) і незабутній сезон 1957/58 на чолі з Нерео Рокко, який закінчився на 3-му місці в турнірній таблиці Серії А за «Ювентусом» і «Фіорентиною».
Максимальна кількість відвідувачів на стадіоні була зафіксована в 1983 році на матчі Кубка Італії «Падуя»-«Мілан», який прийшло подивитись 25.346 глядачів[2]..
Також на арені 22 жовтня 1977 року пройшов матч з регбі, в якому зіграли гравці італійського чемпіонату проти збірної Нової Зеландії.
Також у сімдесятих і вісімдесятих роках на стадіоні грала жіноча футбольна команда «Гамма 3 Падова»[3].
«Падова» офіційно покинула арену 29 травня 1994 року, після свого останнього матчу проти «Палермо» (0:0), загалом провівши на стадіоні 73 роки своєї історії.
В подальшому стадіон став використовуватись для матчів молодіжної команди «Падова», а 2009 року там також стала проводити домашні матчі Аматорська команда Поліспортіва Сан-Пресаріо, заснована в 2007 році.[4]
В 2009 році було прийнято рішення реконструювати стадіон, зокреа знесення частини Східної Трибуни[5]. Нова місткість стадіону складе близько 2000 місць[6].
27 серпня 2012 року на стадіоні пройшов перший офіційний матч після відкриття в рамках першого туру Серії D між «Сан-Паоло Падова» і «Тріссіно-Вальданьо» (1:2).[7]
Примітки ред.
- ↑ Йосип Лазар: В лігво лева.
- ↑ Storia dello Stadio Appiani, indimenticabile calderone di emozioni biancoscudate, padovasport.tv, 28 aprile 2014 [Архівовано 2015-03-29 у Wayback Machine.]
- ↑ Non solo Palermo: amicizie e gemellaggi nella storia del tifo biancoscudato [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.] padovasport.tv
- ↑ Polisportiva Сан Нестійким polisportivasanprecario.blogspot.it
- ↑ Stadio Appiani, pronte le ruspe, Il Mattino di Padova, 12 marzo 2009
- ↑ Stadio Appiani, fine decisa per la gradinata Est: le ruspe arrivano in ottobre, Il Mattino di Padova, 28 agosto 2011. Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 13 лютого 2019.
- ↑ L'Appiani è sempre magico Ma il San Paolo finisce ko mattinopadova.gelocal.it