Сюй Ґань

Сюй Ґань (*徐幹, 170 —218) — китайський поет та філософ часів падіння династії Хань, один з «Семи мужів».

Сюй Ґань
Народився	170(0170)
Помер	218 ·мор невідомої хвороби
Країна	Східна Хань
Національність	китаєць
Діяльність	поет, філософ
Галузь	філософія
Magnum opus	Zhonglund
Конфесія	конфуціанство

Життєпис

Походив із знатної, проте збіднілої родини. Народився у повіті Бейхай префектури Цзу (частина сучасної провінції Шаньдун). Отримав класичну освіту, замолоду виявив хист до науки. Згодом деякий час займав державні посади при місцевому уряді. З початком заколоту на чолі із Дун Чжо залишив місто Лінцзі й сховався на півострові Шаньдун. Згодом опинився при дворі Цао Цао, затоваришував з майбутнім імператором Цао Пі. Помер під час епідемії невідомої хвороби у 218 році.

Філософія

Був автором філософського трактата «Чжунлунь» 中論, де встановлювався зв'язок між іменами та дійсністю, їх взаємовплив один на одного, а також на долю хазяїна імені.

Поезія

Був одним з «Семи мужів», відомої групи поетів періоду занепаду династії Хань. Вживав жанр юефу. Прикладом є вірші «Фан-фу», «Сюань-фу».

Джерела

• John Makeham, Name and Actuality in Early Chinese History. State University of New York Press, Albany, 1994. (англ.)