Сюй Ґань
Сюй Ґань (*徐幹, 170 —218) — китайський поет та філософ часів падіння династії Хань, один з «Семи мужів».
| Сюй Ґань | |
|---|---|
| Народився | 170 |
| Помер |
218 ·мор невідомої хвороби |
| Країна | Східна Хань[d] |
| Національність | китаєць |
| Діяльність | поет, філософ |
| Галузь | філософія |
| Magnum opus | Zhonglund |
| Конфесія | конфуціанство |
Життєпис ред.
Походив із знатної, проте збіднілої родини. Народився у повіті Бейхай префектури Цзу (частина сучасної провінції Шаньдун). Отримав класичну освіту, замолоду виявив хист до науки. Згодом деякий час займав державні посади при місцевому уряді. З початком заколоту на чолі із Дун Чжо залишив місто Лінцзі й сховався на півострові Шаньдун. Згодом опинився при дворі Цао Цао, затоваришував з майбутнім імператором Цао Пі. Помер під час епідемії невідомої хвороби у 218 році.
Філософія ред.
Був автором філософського трактата «Чжунлунь» 中論, де встановлювався зв'язок між іменами та дійсністю, їх взаємовплив один на одного, а також на долю хазяїна імені.
Поезія ред.
Був одним з «Семи мужів», відомої групи поетів періоду занепаду династії Хань. Вживав жанр юефу. Прикладом є вірші «Фан-фу», «Сюань-фу».
Джерела ред.
- John Makeham, Name and Actuality in Early Chinese History. State University of New York Press, Albany, 1994. (англ.)